Loqal – новинний агрегатор Loqal
«Був світлом і душею»: у Києві попрощалися з актором та добровольцем Юрієм Феліпенком. ФОТО
Новини

«Був світлом і душею»: у Києві попрощалися з актором та добровольцем Юрієм Феліпенком. ФОТО

Вечірній Київ • 5 переглядів • 1 хв читання

19 червня у Києві попрощалися з актором та бійцем 429 полку «Ахіллес» Юрієм Феліпенком.

Про загибель захисника повідомила його дружина Катерина Мотрич.

«Юра був без перебільшення моїм світом, душею, моїм світлом. Неможливо передати цю втрату. Мене ніби знищили», — написала дівчина.

Свою професійну кар’єру Юрій почав ще зі студентських років під час навчання в Національному університеті імені Карпенка-Карого. Згодом чоловік продовжив свою акторську діяльність у Київському академічному драматичному театру на Подолі.

Він також не пройшов повз телестрічок та зіграв у таких фільмах як: «Обіцянка Богу», «Операція «Дезертир», «Замок на піску» тощо.

З початком російського вторгнення Юрій активно волонтерив, проте згодом прийняв рішення стати до лав оборони.

«Мій чоловік ніколи не намагався зробити мене меншою. Безапеляційне захоплення та віра супроводжують мене в усьому, що б я не робила, протягом усього нашого свідомого спільного життя. Справжнє захоплення тоді, коли я стаю вищою та глибшою як особистість. Не боротьба за оманливу чоловічу перевагу над жінкою, а щире захоплення та беззаперечна віра», — каже про коханого Катерина.

Юрій ніс службу в 429 окремому полку безпілотних систем «Ахіллес». Зі слів побратимів, вони завжди могли розраховувати на нього у години найскладніших штурмів.

На жаль, 15 червня під час виконання бойового завдання Юрій загинув. Тепер захиснику назавжди 32 роки.

«У нього було прекрасне життя, він пішов воювати добровільно, аби ми всі могли тут спокійно жити. Вбийте в собі все російське, забудьте мову та культуру ворога. Тільки через росію ми сьогодні зібралися тут і дивимося на холодне тіло Юри», — сказала дружина захисника під час прощання.

Честь героїні: у Києві попрощались із загиблою на фронті Катериною «Мяу» Троян.

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»

5