«Куба та Аляска» — це міжнародна копродукція України, Бельгії та Франції.

Стрічка вже здобула міжнародне визнання, отримавши Приз журі та Приз глядацьких симпатій на престижному Brussels International Film Festival (BRIFF).

Фільм слідує за двома жінками з позивними «Куба» та «Аляска», які щодня борються не лише за життя поранених, а й за власне виживання, гідність та людяність. Це не вигадані героїні з кіносценарію, а реальні українки, які самотужки знімали частину відео на відеокамеру «GoPro» в самісінькому епіцентрі бойових дій.

«Коли ми у 2022-ому році погодилися на пропозицію знімати фільм, навіть не уявляли, що його побачить увесь світ. Ми просто знімали, коли могли. А часто — не могли. Бо коли поруч російський танк і твоя задача — рятувати життя, камеру вмикати просто не думаєш», — згадує Юлія Сідорова з позивним «Куба» в інтерв’ю журналістці «Вечірнього Києва».

Саме відео, зняте під обстрілом, стало поштовхом до створення фільму. У ньому парамедикині прощаються з життям, на випадок, якщо раптом не виживуть. Відео стало не лише першим кадром, а й символом того, наскільки реальним, щирим і нестерильним буде цей фільм.

«Весь цей старт задала „Аляска“, коли ми ховалися за автобусною зупинкою від російського танку, який лупив по нас. І вона записала відео, де ми прощаємося на випадок того, якщо з нами щось трапиться. Ми вижили, а відео стало вірусним».

Операторів на бойові виїзди дівчата зазвичай не брали — надто небезпечно. Тому війна у стрічці знята їхніми руками. А мирне життя, творчість, взаємна підтримка та короткі миті перепочинку — це вже робота знімальної групи.

Режисер Єгор Трояновський створив фільм на контрастах: смерть і життя, війна і мистецтво, втрата і любов, розпач і надія. Цей баланс і робить стрічку унікальною.

«У кіно супергерої рятують світ. А в реальному житті — це українці. І ось вони, „Куба“ та „Аляска“, дві українки, які дійсно рятують світ на землі, а тепер — і на екрані», — сказав Трояновський під час вручення нагород у Брюсселі.

Попри надзвичайну відвертість кадрів, знятих на передовій, Юлія «Куба» свідомо не редагувала й не переглядала свої відеозаписи. Вона хотіла, щоб глядач побачив реальність такою, якою вона була — без прикрас і постановок.

«Я навіть не передивлялася ті записи. Хотілося, щоб все було справжнє. Це дуже особисте, дуже оголене. Але це правда, яку варто побачити», — каже вона.

Світова прем’єра «Куби та Аляски» відбулася на одному з найавторитетніших європейських фестивалів документального кіно — 19 червня Sheffield DocFest у Великій Британії.

Бельгійська прем’єра пройшла 22 червня на BRIFF. Фільм уже показали у понад десятку міст Бельгії та Filmfest München у Німеччині. Попереду міжнародні фестивалі в інших європейських країнах.

14 серпня стрічка вийде у Всеукраїнський прокат.

Для Юлії «Куби» фільм — не просто історія війни. Це пам’ять про її нареченого, який загинув на фронті. Про нього вона майже не говорить публічно.

«Для мене цей фільм передусім — це спосіб зберегти пам’ять про мого нареченого, який загинув на війні. Я майже не розповідаю про цю історію публічно — занадто боляче, надто особисто. Кожен переживає втрату по-своєму. І хоча мені важко говорити про це вголос, я вдячна, що через цей фільм про нього дізнаються у всьому світі.

Окрім особистого, є й спільне — для всієї країни. Це фільм про боротьбу з російською пропагандою. Він чітко показує: хто агресор, а хто захищає свою землю, свою гідність і право на життя. І це правда, яку сьогодні важливо не просто знати — а відчути й усвідомити».

У Бельгії, Німеччині, Британії до українських парамедикинь підходили глядачі — дякували, обіймали, плакали. Багато з них уперше дізнавалися, що насправді відбувається в Україні.

«Ми показуємо, що ми не жертви. Ми — сильні. Ми боремося не лише за територію, а й за свою культуру, мову, право на свободу. Цей фільм — наша зброя проти забуття і пропаганди», — додає «Куба».

Попри трагічні події, фільм наповнений світлом і життям. У ньому є місце для радості, гумору, мистецтва, дружби й мрій. Глядачі з різних країн називають стрічку одною з найсильніших документальних робіт про війну останніх років.

«Ми вже показали цей фільм у Великій Британії, Бельгії, Німеччині. Тепер дуже хочемо, щоб його побачили українці. Щоб кожен відчув: ми не одні. Ми сильні. Ми живі», — звертається до українського глядача «Куба».

«Вечірній Київ» писав як легендарна Юлія «Куба» евакуює бійців та по рації рятує їм руки й ноги — «Коли відбиваєш їхнє життя у самої смерті».

Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»