Коли зброя перетворюється на корупційну схему або чому винні у постачанні неякісного озброєння досі безкарні.
Богдан Пукіш і його підприємство «ВЕСТХІМ» стали своєрідним символом того, як жадоба наживи здатна перетворити оборонні закупівлі на інструмент знищення власної армії.
Журналісти пишуть про завищені ціни, неякісні деталі, ігнорування стандартів. Це те, що одним приносить десятки мільйонів прибутків, а нам, військовим – зруйновані життя та втрати на фронті.
Уявіть на хвилину, що снаряди, які мали бити ворога, вибухають просто у стволі гармати чи за кілька метрів від позицій.
Чому так? Тому що практично всі компоненти виявилися дефектними: металеві корпуси мін не відповідали стандартам, порох був відволожений через неналежне пакування, а детонатори і капсулі спрацьовували з перебоями.
Журналісти пишуть, що такі «поставки» від Пукіша мали для наших військових фатальні наслідки.
І все це відбувалося – на рівні офіційних контрактів.
Журналісти пишуть, що лише ймовірна переплата становила понад 43 мільйони гривень. Ці гроші можна було витратити на якісну зброю, на дрони, на медицину, на броню для бійців. Натомість вони стали ціною чиїхось нових автомобілів, маєтків і «схем».
Ще більш тривожним є той факт, що, на думку журналістів 5 каналу, Богдан Пукіш ймовірно має тісні зв’язки з Віктором Медведчуком.
Як стверджують журналісти, постачальник бракованих деталей для українських боєприпасів, який ймовірно має зв’язки з кумом Путіна Віктором Медведчуком, – це вже не збіг, а дзеркало того, наскільки глибоко вросли у нашу реальність мережі зрадників і пройдисвітів. Якщо люди з такими біографіями сьогодні заробляють на крові, то чи можемо ми говорити про справжню безпеку тилу?
Правоохоронці ж поводилися так, ніби йдеться про щось дріб’язкове.
Так, екс-нардеп Ігор Мосійчук розповів, що, як потерпілий, військовий звернувся до правоохоронних органів і заявив про небезпеку неякісної продукції «ВЕСТХІМ», але правоохоронці фактично проігнорували його звернення.
СБУ відмовлялася відкривати провадження, прокуратура не визнавала військових потерпілими, поліція відписувалася загальними фразами. Тобто ті, хто мали б стояти на сторожі закону, перетворилися на ширму для безкарності. Це не лише ганьба системи, але й удар у спину фронту.
У цій історії – надто багато болю й занадто мало справедливості. Але мовчати не можна, бо кожен бракований снаряд від Пукіша – це не лише металобрухт, але й втрати на фронті.
Тому відповідальність мають понести всі: як сам Богдан Пукіш і його «ВЕСТХІМ», так і ті посадовці, які кришували ці поставки.
Війна вимагає від нас мобілізації людських, економічних і моральних ресурсів. Але цього недостатньо. Потрібне очищення від тих, хто перетворює оборонний щит держави на інструмент власного збагачення.
Якщо цього не станеться, то ми й надалі залишатимемося заручниками системи, яка під виглядом оборони насправді працює проти власної армії.
