Влітку 2025-го "Манчестер Юнайтед" вкотре робить те, що "Манчестер Юнайтед" робить найкраще в еру після Фергюсона — платить багато за гравця, який може виявитися або знахідкою, або черговим кейсом для статті на тему "що пішло не так".
Цього разу — 82 мільйони євро за Браяна Мбемо з "Брентфорда". Дорожчими для "дияволів" були тільки Погба, Антоні, Магвайр, Санчо й Лукаку. Самі знаєте, як склалися ці історії.
Мбемо — не зірка, яка з 17 років рекламує чіпси, і не гравець з обкладинок ігор серії FIFA. Але він забив 20 голів у Прем'єр-лізі за "Брентфорд", і новий тренер "МЮ" Рубен Аморім бачить у ньому ключовий елемент системи. Ідея зрозуміла. Навіть симпатична.
Але ціна — 82 мільйони. Шостий найбільший трансфер в історії клубу. За гравця з одним роком контракту. Чому так багато? Що це каже про ринок? Чи не повторює "Юнайтед" той самий цикл, у якому хороший задум часто з'їдає надлишок впевненості та брак самокритики?
Браян Мбемо починав у "Труа" — команді не з найгучніших у Франції. У сезоні 2017/18 він зіграв лише чотири матчі у Лізі 1, потім провів цілий рік у Лізі 2. У 2018-му виграв юнацький Кубок Гамбардели — це не трофей, який розганяють по заголовках, але він багато значить для тих, хто стежить за французькою молоддю.
У 2019-му він переїхав до Англії, підписавшись із "Брентфордом" у Чемпіоншипі. Там, без особливого шуму, закріпився в основі і став частиною команди, яка в сезоні 2020/21 вийшла в Прем’єр-лігу.
Відтоді Мбемо регулярно демонстрував стабільність і якість на правому фланзі. Не було вибухових сезонів, але була чітка динаміка — він з таланта другого дивізіону перетворився на ключового гравця в команді АПЛ. І став обов'язковим активом серед фанатів фентезі.
Крім того, він змінив збірну: з молодіжних команд Франції пішов до національної команди Камеруну. Зараз у його доробку понад двадцять матчів за камерунську збірну. Це той момент, коли його кар’єра почала звучати не як випадковий злет, а як поступове зростання з усіма чекпоїнтами: прогрес, адаптація, продуктивність, статус.
Саме це й купує "Манчестер Юнайтед" за 82 мільйони євро.
Браян Мбемо провів найуспішніший сезон у своїй кар’єрі — у 2024/25 він забив 20 голів і віддав 7 асистів у Прем’єр-лізі. Це не просто цифри, це найкращі показники серед усіх його сезонів і водночас кращі результати, ніж у будь-якого гравця "Манчестер Юнайтед" за останні роки.
Його стиль гри не обмежується просто забиванням голів. Мбемо активний у побудові атак, ефективно рухається без м’яча, допомагає команді контролювати темп і створює можливості для партнерів. Він не просто фінішер, а універсальний вінгер, здатний впливати на різні фази гри.
Ще одна причина високої ціни — боротьба за гравця.
Окрім "Манчестер Юнайтед", переговори вели "Арсенал", "Тоттенгем" і "Ньюкасл". У "Тоттенгемі" працює Томас Франк, який раніше тренував Мбемо, що, судячи з усього, і впливало на інтерес клубу. "Юнайтед" зробив пропозицію одразу після відкриття вікна, щоб обігнати конкурентів, і "Брентфорд" скористався цим, піднявши ціну з 70 до 82 мільйонів євро.
Головний тренер "Юнайтед" Рубен Аморім розглядає Мбемо як гравця основи і планує випускати його в стартовому складі вже в першому матчі сезону проти "Арсеналу". Тобто це не просто підписання для ротації, а ключовий елемент атакувальної структури команди.
Браян Мбемо за 82 мільйони євро — це не просто гравець із пристойною статистикою. Це маркер ринку, що розігрітий до стану, коли логіка трансферів більше не тримається на футболі. На цьому рівні вже йдеться не стільки про талант, скільки про ефект доміно. Хтось десь колись переплатив, хтось інший не хотів втратити момент — і тепер усі платять по повній.
У випадку Мбемо все почалося з "Манчестер Юнайтед". Їхній ранній інтерес задав тон. Неофіційно пропозиція звучала як 70 мільйонів — "Брентфорд" спокійно почекав ще тиждень, і ціна зросла до 82. Коли тобою цікавиться великий клуб, це автоматично додає плюс десять — такий зараз прайс за страх втратити гравця, який не є зіркою, але виглядає як дуже надійна ставка.
Для "Брентфорда" це найбільший трансфер в історії клубу. Тоуні, на хвилинку, пішов за 42 мільйони в "Аль-Аглі". І якщо Тоуні був гравцем моменту — піковий сезон, виклик до збірної, хайп навколо історії з беттингом, — то Мбемо — це навпаки. Повільне зростання, стабільність, жодного скандалу.
Історія цього трансферу — це ще й історія про те, як клуби АПЛ вчаться грати за новими правилами. Іноді вони купують розумно, але найчастіше — тому що знають, що через рік буде ще дорожче. Саме тому "Ньюкасл" вже зараз виклав купу грошей за Елангу, а "Челсі" — за Жуана Педро. Ринок перегрітий. Він кипить. І одного дня кришку таки зірве.
За останні кілька років "Юнайтед" витратив на флангових і центральних атакувальних гравців більше, ніж деякі клуби — на нові стадіони.
Джейдон Санчо прийшов як головна надія на повернення фірмового темпу з епохи сера Алекса. У Дортмунді — блиск, трюки, цифри. В Англії — двозначна кількість голів за два сезони, конфлікт із тренером і, врешті-решт, повернення до Бундесліги. Його коротке перезавантаження в "Боруссії" непогане, але не настільки, щоб "Челсі" залишив його у себе.
Антоні. 85 мільйонів фунтів за хлопця з амстердамським резюме, у якому були трюки, швидкість, але й багато простору в чемпіонаті, який не дуже схожий на Прем’єр-лігу. Три голи на старті виглядали як хороший знак, поки ми не зрозуміли, що це було все. Далі — кілька спроб "зрізати вліво й пробити", але без реального прогресу. В оренді в "Бетісі" він нарешті ожив, але ніхто в "МЮ" вже не будує на ньому довгострокових планів.
Гойлунд і Зіркзе — два форварди, дві надії, дві спроби знайти нового Руда ван Ністелроя або хоча б Чічаріто. У Серії А вони забивали, рухалися, обіцяли. У "МЮ" — сім голів на двох і жодного відчуття, що хтось із них може потягнути сезон на своїх плечах. Поки що це радше виконавці, а не системні гравці.
Нарешті, Мбемо. Після всього цього феєрверку звучить скромно. Але й логіка тут вперше не виглядає як постріл наосліп. АПЛ для нього — не нова на ранг вища ліга. Статистика — стабільна. Стиль — робочий, без надмірностей. Замість чергового "якщо заграє" маємо "вже грає і досить добре". Це вже само по собі крок уперед.
Єдине питання — ціна. Бо якщо за стабільність платити, як за зірковий потенціал — то це стара пісня.
У футболі є трансфери, які з часом стають жартами. Є трансфери, які від початку виглядають божевільно, але з часом набувають сенсу. І є трансфери, як у випадку Браяна Мбемо, — які одразу виглядають правильно, але занадто дорого.
Це той гравець, який логічно вписується в плани "Манчестер Юнайтед". Він знає Прем’єр-лігу, показує стабільні результати, розуміє темп і фізичні вимоги чемпіонату. Рубен Аморім одразу бачить його в стартовому складі — не як проєкт на майбутнє, а як готового гравця, на якого можна покластися вже з першого матчу.
Якщо порівняти з минулими спробами "Юнайтед" закрити фланги атаки, це виглядає як крок уперед. Нарешті не гравець із-за кордону, який ще рік шукатиме розуміння, куди бігти. Нарешті не чергова ставка на медійний хайп, а прагматичний, раціональний вибір. Це знижує ризики, особливо спортивні.
Та ціна — це інша історія. 82 мільйони євро — шостий за величиною трансфер в історії клубу. 82 мільйони євро не за зірковий потенціал, а просто за стабільність. В сучасному англійському футболі це норма, але це не позбавляє нас питання: чи варто платити так багато просто за стабільність?
Звісно, "Брентфорд" не хотів здешевити. Сезон на носі, інших варіантів небагато, а сам Мбемо — актив, який можна монетизувати тільки зараз. Але навіть із урахуванням усіх ринкових факторів — це цифра, яка кусається. Це не "переплата на 10%". Це цінник, у якому сидять і страх перед ще одним провалом, і тиск моменту, і класичний синдром "якщо не зараз, то ніколи".
Браян Мбемо — не проблема. Він хороший гравець. Питання — чи вартий він суми, за яку його беруть. І якщо ми це запитуємо в липні — можемо бути впевнені, що спитаємо знову в листопаді.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
