«Я тільки прокинувся, а вже відчуваю, що втомився», — такі звернення до лікарів перестали бути рідкістю. Постійні болі у спині, голові, суглобах, почуття розбитості — звичні скарги пацієнтів, які приходять на прийом до невропатолога. Однак часто за цими симптомами ховається не хвороба тіла.
Емоційне вигорання — не тільки психологічний, а й фізіологічний процес, здатний викликати справжній біль. Як відрізнити психосоматичний біль від неврологічного і що з цим робити, розповіла досвідчений невропатолог Медичного Центру Берсенєва Віра Долгова.
— Що робити, якщо в тілі постійно відчувається біль, але обстеження не виявили фізичних причин?
«Болить скрізь» — таке формулювання скарги, звичайно, відразу наштовхує лікаря на думку про психосоматичний характер болю, але все одно обстеження необхідні, адже буває таке, що біль не завжди точно локалізується чи «віддає» в інші частини тіла, і пацієнт просто не розуміє, що з ним відбувається. Але аналізи та обстеження готові, і є ясність, що немає жодного конкретного фізіологічного діагнозу, який міг би привести до такого стану. І тоді ми говоримо про емоційне підґрунтя «болю у всьому тілі».
Як правило, ці болі також супроводжують втома, зниження енергії, низька працездатність, загальне погане самопочуття, втрата інтересу до життя. Якщо органічні причини виникнення болю та дискомфорту в тілі відсутні, то ми впевнено говоримо про емоційне вигорання.
— Що таке емоційне вигорання і чим воно загрожує?
— Емоційне вигорання — це стан хронічного стресу, який виникає при тривалій психоемоційній напрузі, найчастіше у професійній чи сімейній сфері. Так вважали раніше, хоч це актуально завжди. Але ми живемо в умовах повномасштабної війни вже четвертий рік, і тому на перше місце ми виносимо стреси, пов’язані зі страхами, стражданнями, невлаштованістю, невпевненістю у завтрашньому дні та інше.
Війна посилила ситуацію та зробила емоційне вигорання однією з головних проблем сьогодні. Раніше здавалося: відпочину, з’їжджу у відпустку, перезавантажуся — і все минеться. Але це докорінно неправильно. Справа в тому, що емоційне вигорання — це не просто втома, яку ми відчуваємо від фізичних навантажень. Це глибоке виснаження ресурсів організму, у якому страждають як емоції, а й тіло. І якщо це не зупинити, це запускає багато захворювань, включаючи різні стадії депресії.
— Як проявляється емоційне вигорання?
— Ви відчуваєте хронічну втому, яка не проходить навіть після повноцінного сну та відпочинку.
Ви починаєте відчувати почуття байдужості та апатії, втрачаєте інтерес навіть до улюбленої роботи та хобі. Навіть довгоочікувана відпустка та можливість вирушити у подорож вас не надихають.
Ви наче на емоційних гойдалках! Ви дуже легко перемикаєтеся — смієтеся, наприклад, а за п’ять хвилин готові заплакати, вас переслідує дратівливість, тривожність і навіть почуття відчуженості та непотрібності.
«Я старію», — думаєте ви, помічаючи зниження когнітивних функцій — погіршення пам’яті, уваги, концентрації. Відчуваєте власну нерезультативність, і це також стає предметом роздратування.
Часто виявляються і тілесні симптоми: головний біль, біль у спині, м’язова напруга, порушення сну, відчуття кома в горлі або здавлювання в грудях.
— Як зрозуміти, що вас наздогнало емоційне вигорання? Як не «пропустити» цей процес?
— Вигорання має кілька стадій, тому людина не одразу розуміє, що з нею щось не те.
Фаза інтересу. На цьому етапі людина все ще горить «горить» справою, перебуває у збудженні, часто не помічаючи втоми.
Фаза напруги. З’являються перші тривожні сигнали: відчуття, що втомився, що ресурси закінчуються, виникає дратівливість, починається розлад сну. Наприклад, ви не можете довго заснути, хоча начебто хочете, а вранці маєте труднощі з пробудженням.
Фаза виснаження. На жаль, часто саме на цьому етапі пацієнти звертаються до спеціалістів, коли вже повною мірою «розгулялася» апатія, тисне емоційна порожнеча, з’являється відчуття «нічого не хочу» і, нарешті, виникає тілесний біль без видимих причин. Але і на цій стадії пацієнти, як правило, не завжди пов’язують свій біль із психоемоційним станом.
— Як мозок перетворює стрес на больові симптоми тіла?
— Якщо біль немає чіткої причини за результатами обстеження, важливо не списувати її на «уяву», — треба вивчити психоемоційне тло. Наше тіло не бреше — воно надсилає нам сигнали. Дуже важливо розглядати організм як єдине ціле, де психологічне та фізичне нерозривно пов’язано, лише тоді можна знайти комплексний підхід до лікування.Що відбувається з нами, коли ми переживаємо стрес? У нашому мозку активізуються центри, що відповідають за виживання: гіпоталамус, гіпофіз та надниркові залози. Виділяються гормони стресу — насамперед кортизол та адреналін. Ці речовини підвищують тонус м’язів, прискорюють серцебиття, змінюють кровообіг та гальмують травлення. Якщо стрес короткочасний, організм швидко відновлюється. Але коли стрес хронічний, то починаються серйозні зміни.
М’язи тривалий час перебувають у напрузі, особливо у ділянці шиї, плечей, спини. Підвищується чутливість нервових закінчень. Порушується баланс збуджуючих та гальмівних нейромедіаторів у мозку. Все це призводить до появи фізично відчутного болю, навіть якщо немає органічних причин для таких проявів.
Неврологічна реакція на хронічний стрес виявляється у симптомах, які характерні й іншим неврологічним захворюванням: м’язові спазми, головний біль напруги, безсоння, тремор, оніміння кінцівок, відчуття кома в горлі, пітливість, запаморочення, нудота, псевдорадикуліт, синдром подразнення кишківника та інше.
— Що робити, якщо все болить, а інші спеціалісти не знаходять причини?
— Перше та найважливіше: не ігнорувати такі болі. Хронічний біль змінює адекватне сприйняття дійсності, в результаті посилюється тривога, погіршується загальне тло настрою, з’являються нові болі та реальні затискачі, розлад сну, зміна постави. А це вже не може не призвести до реальних фізіологічних та психологічних наслідків, аж до захворювань серцево-судинної системи та депресії.
Знайте, що невропатолог працює не лише з органікою, він ще й ключовий фахівець у роботі із психосоматичними проблемами. Саме невропатолог визначає, чи є фізіологічна причина болю чи ні. Якщо серйозна патологія виключається, то лікар направить пацієнта до психолога, психотерапевта чи психіатра.
Лікування призначається в результаті обстеження та після консультації з іншими фахівцями, якщо це необхідно. Можуть бути призначені легкі протитривожні або антидепресивні препарати, особливо якщо біль поєднується з безсонням, тривожністю чи зниженням настрою. Використовуються також міміорелаксанти і вітаміни групи B. Відмінний результат дають фізіотерапія, масаж, мануальна терапія, ЛФК.
Одна з найдієвіших методик — метамірне лікування, авторський метод доктора Берсенєва, перевірений трьома десятиліттями, який ми успішно практикуємо.
— Які щоденні звички можуть допомогти підтримувати фізичне та емоційне здоров’я незалежно від медичних консультацій?
— Незалежно від взаємодії з лікарями, ви повинні зробити способом життя деякі прості правила, практики та техніки:
Режим сну та відпочинку — це важливо! Лягайте спати в один і той самий час, не читайте в ліжку, відмовтеся від гаджетів хоча б за годину до сну.
Відпочивайте протягом дня. Усього 15 хвилин релаксу та тиші допомагають «перезавантажитися».
Освойте дихальні та релаксаційні техніки. Навчіться правильно дихати, медитувати. Займіться йогою чи пілатесом.
Слідкуйте за тим, що п’єте та їсте. Менше кави та міцного чаю, цукру та десертів, жодних переїдань.
Завершуючи, повторюся: не терпіть біль! Якщо все болить, але «нічого не знаходять», це не означає, що болю немає. Це означає, що потрібно подивитися на проблему ширше та пройти якісне обстеження. Бережіть себе!
Жоден ШІ, інтернет чи «порада знайомої» не замінять фахівця: інтерв’ю з Мариною Леснік, лікаркою-неврологом, психіатринею та волонтеркою
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
