Астероїд біля Землі / © Pixabay
У орбіті Венери може ховатися серйозна загроза для Землі — коорбітальні астероїди, які досі залишаються майже невидимими для астрономів. Такого висновку дійшли вчені в новому дослідженні, опублікованому на платформі arXiv, яке очолює Валеріо Карруба, доцент Університету Сан-Паулу в Бразилії.
Хоча в NASA за останні 20 років досягли значного прогресу у виявленні навколоземних астероїдів, що можуть становити небезпеку для Землі, ці спостереження не охоплюють усі потенційні загрози. Особливо ті, що перебувають у тіні Сонця — саме там часто й ховаються об’єкти, що рухаються тією самою орбітою, що й Венера.
Станом на сьогодні відомо лише 20 коорбітальних астероїдів Венери. Хоча їхній статус убезпечує від зіткнень із самою Венерою, Земля залишається потенційною мішенню. Якщо об’єкт має діаметр понад 140 метрів і наближається до орбіти Землі менш ніж на 0,05 астрономічної одиниці — він класифікується як потенційно небезпечний.
Проблема полягає в тому, що орбіти таких астероїдів є надзвичайно нестабільними й хаотичними. Їхній «час Ляпунова» — лише 150 років, після чого орбіта стає непередбачуваною. Отже, вивчення однієї орбіти не дає точного прогнозу для майбутнього.
Щоб змоделювати потенційні загрози, вчені створили набір із 26 «клонованих» астероїдів з різними орбітальними параметрами. Їхні траєкторії моделювалися у взаємодії з усіма планетами Сонячної системи протягом 36 000 років. З’ясувалося, що низка астероїдів із малою ексцентриситетністю (менше 0.38) має підвищений ризик зіткнення з Землею.
Найбільша складність — у спостереженні цих об’єктів. Через яскравість Сонця вони майже невидимі із Землі, за винятком коротких вікон, коли наближаються до нашої планети під сприятливим кутом. Навіть потужна обсерваторія Віри Рубін зможе виявити лише частину з них під час регулярних оглядів неба.
Дослідники стверджують, що єдиним ефективним способом виявлення таких астероїдів є запуск космічної місії на орбіту поблизу Венери — наприклад, у точку Лагранжа L1 або L2. Звідти обсерваторія зможе «дивитись» у зворотному напрямку від Сонця й виявляти невидимі з Землі об’єкти.
Зіткнення з астероїдом навіть діаметром у 150 метрів еквівалентне вибуху сотень мегатонн ТНТ — в тисячі разів потужніше, ніж атомні бомби часів Другої світової. Тому вчасне виявлення — питання глобальної безпеки.
Висновок дослідження однозначний: ми бачимо лише верхівку айсберга. Щоб знайти решту потенційно небезпечних об’єктів, потрібне нове покоління космічних місій.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що астероїд розміром з будинок мчить до Землі з неймовірною швидкістю.
