20 червня – не просто дата у календарі. Це Всесвітній день біженців – день, коли світ згадує про мільйони людей, які втратили свої домівки. Для Дніпра, що прийняв понад 175 тисяч вимушених переселенців, цей день має особливе значення. Місто стало своєрідним хабом підтримки, де люди знаходять не лише прихисток, а й сили розпочати все з нуля. За кожною з таких історій — невидимий фронт допомоги: місцева влада, волонтери, сусіди, які не дають згаснути вірі. Детальніше про долі нових дніпрян та дніпрянок розповідає “Наше місто”.
Війна безжально змінює долі українців. Дві сестри, Надія та Тетяна Рибкіни, змушені були покинути рідні домівки через постійні обстріли. Одна з жінок бореться з важкою онкологічною хворобою, але вони знаходять сили жити далі завдяки підтримці Центру соціальної підтримки «Мамине щастя» у Дніпрі. Їхня історія — це приклад стійкості, віри та людяності посеред пекла війни.
Надії Рибкиній 67 років, вона була змушена залишити Покровськ. Евакуювалася разом з сестрою.
– Ми виїхали 7 січня 2025 року, – розповідає пані Надія. – Вивезла нас благодійна місія «Білі янголи». Їхали під сильними обстрілами, було дуже важко евакуюватися з міста. На нас 4 КАБи впали під час переїзду. Молоді хлопці – волонтери врятували, вивезли під пекельним вогнем.
Життя у Покровську стало нестерпним ще з літа 2024 року. Без електрики, газу, води та опалення люди намагалися виживати в умовах, які важко навіть уявити.
– У Покровську я жила у центрі міста, – згадує Надія. – Взимку було дуже важко. На обіди ми ходили до місцевої церкви, там також набирали у термос гарячої води, щоб взяти додому. У церкві заряджали телефони. Нам давали гуманітарну допомогу, так і виживали. Але найстрашніше – це постійні обстріли. Наразі не знаю, чи цілий мій будинок.
Її сестра, Тетяна Іванівна, що жила у сусідньому Родинському, також пережила жахіття війни. Вона згадує, як ворог обстрілював усе навколо, були поранені і загиблі мирні мешканці.
– Сказати, що було важко, це нічого не сказати, – розповідає пані Тетяна. – Там не було ні води, ні газу. Я жила у багатоквартирному будинку, але мала піч. Був запас вугілля, тож хоч не мерзла, топила. Було дуже багато прильотів у сусідні будинки. Вороги все розбили! Були і поранені, і вбиті люди. Ми з сусідами ховалися у підвалах. Коли вже не було сили терпіти – звернулися до «Білих янголів», щоб нас вивезли. Майже нічого з собою з дому не взяли. Я у чому була, у тому й поїхала. Дякувати Богу, у Дніпрі нас усім забезпечили. Нам тут дуже допомагають і все безкоштовно.
Після евакуації сестер спочатку привезли до Павлограда, а звідти фонд «Схід SOS» доправив їх до Дніпра. У Центрі соціальної підтримки дітей та сімей «Мамине щастя» вони знайшли не лише дах над головою, а й тепло людських сердець.
– Нас радо зустріли, тут дуже добре, – зізнаються сестри. – Нам усіляко допомагають, підтримують. Ба більше, все безкоштовно – і проживання, і харчування. Тут усі співробітники дуже щирі та привітні.
Центр «Мамине щастя» став справжнім порятунком для жінок. Створений для підтримки жертв домашнього насильства, із початком війни він розширив свою місію, надаючи прихисток переселенкам. Тут жінки отримують комплексну допомогу: від психологічної підтримки до медичного супроводу.
Марина Земенкова, керівниця центру, пояснює, як заклад допомагає жінкам відновлюватися після пережитих травм.
– Ми стабілізуємо психоемоційний стан жінок, адже це ключ до їхнього відновлення, – сказала Марина Земенкова. – Психолог працює з кожною, а якщо у жінки немає декларації з сімейним лікарем, ми допомагаємо її оформити.
Особливу увагу приділяють літнім жінкам, які часто почуваються покинутими. Центр фінансується з місцевого бюджету, тому всі послуги безкоштовні. Співпраця з благодійними фондами забезпечує гуманітарну допомогу, зокрема продукти харчування.
– Люди бачать, що вони не самотні, – додала Марина Земенкова. – Це особливо важливо для літніх жінок, які часто відчувають себе покинутими.
Незважаючи на втрату домівок і важкі випробування, Надія та Тетяна зберігають віру в краще. Вони вдячні волонтерам, які ризикували життям, щоб їх врятувати, і працівникам центру, які стали для них новою сім’єю.
Війна залишила глибокі шрами не лише на обличчі, а й на долі Олени Стрілець, жительки Лисичанська Луганської області. Її життя змінилося в одну мить, коли авіаудар зруйнував укриття, де вона ховалася від обстрілів. Олена дивом вижила, але втратила все: дім, здоров’я, зв’язок із рідними. Сьогодні вона живе у шелтері у Дніпрі, отримуючи підтримку від місцевої влади та мріючи про мир.
Олена Стрілець згадує той страшний ранок у Лисичанську, коли вона разом з іншими ховалася в підвалі місцевого закладу культури. У мирні часи там були кінопокази, а під час війни це місце стало укриттям від обстрілів.
– Ми у підвалі сиділи, у клубі – пригадує Олена. – І раптом стався авіаудар. Ми сиділи на сидіннях на одній стороні, і на іншій також люди сиділи, розмовляли. І раптом вибухнуло. Одразу людей, що були ближче до дверей, вбило. Загалом тоді багато людей загинуло. А ми трохи далі сиділи і дивом залишилися живими.
Вибух був настільки потужним, що Олена отримала серйозні травми. Її обличчя обпекло, волосся майже все згоріло, сильно постраждали очі.
– Ну мені ж відразу по голові вдарило, – розповідає жінка. – Червоне лице було, опіки були, ноги постраждали. Я не знаю, яким дивом залишилася жива. Бог вберіг.
Олену винесли з-під завалів і терміново доправили до лікарні.
– Мене на машині “швидкої допомоги” повезли до Краматорська, – згадує Олена. – Коли везли, то уламки летіли поряд. Було страшно, навкруги лунали вибухи. Нас везли дуже швидко, а то б взагалі цю машину рознесло.
У лікарні Краматорська медики зрозуміли, що не зможуть надати повноцінну допомогу через важкий стан очей Олени. Її терміново направили до Дніпра. У Дніпрі жінка опинилася в лікарні. Спочатку вона не могла ходити, були проблеми з пам’яттю, але завдяки лікарям поступово почала відновлюватися.
– Поклали до чотирнадцятої палати, лікували, – додала жінка. – Дякую їм, дай Боже здоров’я усім, хто мені допоміг.
Після лікування Олені довелося починати життя заново. Вона залишилася без документів, речей і зв’язку з рідними. У Лисичанську залишилися її мати та сестра, і вона досі не знає, чи живі вони.
– Вже тих людей немає серед живих, що зі мною разом були у тому укритті, – каже жінка. – А мене вивезли без нічого. Мені у Дніпрі допомогли відновити документи, паспорт отримала, встановили інвалідність.
Сьогодні Олена живе у шелтері у Дніпрі. Продуктові набори стали для неї справжньою підтримкою, адже пенсія невелика.
– Отримую продукти регулярно, – сказала переселенка. – Полюбляю каші з м’ясом, джем дуже смачний. Маю пенсію маленьку, а ось продуктовий набір мені дуже допомагає. Я дякую громаді Дніпра. Не знаю, як би виживала без допомоги.
Попри все, Олена не втрачає надії. Її найбільша мрія — мир і можливість мати свій маленький куточок, де вона могла б жити у спокої.
Євдокії Мережко 74 роки, вона два роки тому покинула рідний Сіверськ, що неподалік Бахмута. Сьогодні живе у Дніпрі – місті, яке стало для неї новим домом.
– Тут добре, мені головне, що є ліжко і дах над головою, – зізнається жінка. – Їсти я сама готую. Мене все влаштовує, усім задоволена. Я вдячна за прихисток і підтримку, що допомогли облаштуватися. Дніпро дуже подобається. Гарне, чисте, сучасне місто.
Пані Євдокія у Дніпрі з 2022 року. Спочатку жила у шелтері на лівому березі, потім деякий час винаймала квартиру, а тепер оселилась в іншому шелтері. Спочатку планувала переїхати до сина у Луцьк, але життя внесло свої корективи.
Євдокія Мережко розповіла, що втратила доньку, яка померла у віці 29 років. Тому бабусі довелося самотужки виховувати онука. Зараз хлопцю 32 роки, він став до лав ЗСУ. Два місяці тому втратив ногу, захищаючи країну. Зараз проходить реабілітацію у Дніпрі, готується до протезування.
– Погано гоїться через те, що видалили центральну артерію, — розповідає Євдокія Матвіївна про стан онука. – Я підтримую його, як можу, наприклад, готую домашню їжу. Тому залишаюся жити у Дніпрі.
Сіверськ, рідне місто Євдокії Матвіївни, нині у руїнах, як і сусідній Бахмут.
– У мене і квартира була, і будинок, все приготувала на старість, але не довелося там пожити, — зітхає вона. – Жалко, звичайно, все мати і все втратити.
Проте Євдокія Матвіївна не втрачає віри. Її головне бажання – припинення війни. Для неї власний комфорт відходить на другий план.
– Я ж прожила життя, мені вистачить, – говорить вона. – За молодь, за дітей понад усе хвилююся. Хочу, щоб у них було мирне майбутнє.
Ці історії — це не лише про біль і втрати, а й про людяність, яка рятує. У Дніпрі ці жінки знову відчули себе потрібними та захищеними. А їхня стійкість нагадує: навіть у найтемніші часи є місце для надії.
Дніпро – місто, що стало домом для понад 175 тисяч внутрішньо переміщених осіб, які шукають захисту від війни. За кожною цифрою – історія виживання, адаптації та надії. Від державної допомоги й продуктових наборів – до шелтерів і коворкінг-центрів для дітей і дорослих. Дніпро створює систему, де переселенці отримують не лише підтримку, а й нові можливості для самореалізації.
За інформацією департаменту соціальної політики ДМР, загалом за час повномасштабного вторгнення через Дніпро пройшло понад 300 тис. вимушених переселенців. З початку війни допомога на проживання надавалась близько 130 тис. ВПО. Станом на 1 травня 2025-го її отримують 35 тисяч сімей ВПО. Інші державні соціальні послуги та компенсації отримують 5 194 переселенці.
– Усі внутрішньо переміщені особи, офіційно зареєстровані у місті Дніпрі, прирівнюються у правах та можливостях до дніпрян у питаннях соціального захисту: вони можуть отримувати усі допомоги та послуги, передбачені міськими програмами для мешканців Дніпра, – сказала Юлія Крохмаль – завідувачка сектору соціального захисту внутрішньо переміщених осіб управління у справах ветеранів та внутрішньо переміщених осіб департаменту соціальної політики ДМР.
Особа, яка вимушено залишила своє місце проживання через бойові дії, має право оформити довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
– Довідка ВПО підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, – додала Юлія Крохмаль. – Така довідка дає право на отримання допомоги на проживання, переоформлення соціальних виплат, пенсії, оздоровлення дітей, влаштування дітей у садок чи школу, працевлаштування, отримання доступу до медичного обслуговування тощо.
Переселенці мають право отримувати допомогу на проживання від держави. Розмір цієї допомоги складає: 3 000 гривень для осіб з інвалідністю та дітей і 2 000 гривень для інших осіб.
Також урядом 26 листопада 2024 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 1341 «Деякі питання підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2024/2025 року «Тепла зима».
– Виплата одноразової грошової допомоги призначалась дітям та особам з інвалідністю І групи з числа внутрішньо переміщених осіб для проходження зимового періоду 2024/2025 року, – нагадала Юлія Крохмаль. – Розмір допомоги склав 6 500 грн на кожну особу. Фінансову підтримку отримали майже 10 000 осіб, які перебувають на обліку як ВПО та відповідають визначеним категоріям.
Ба більше, за зверненнями до міського голови переселенцям надається матеріальна допомога на лікування, придбання дороговартісних ліків, проведення оперативного втручання, післяопераційне відновлення тощо.
З березня 2024 року внутрішньо переміщеним особам надаються набори продуктів харчування, придбані коштом міста. Отримати набір мають право ВПО, які зареєструвалися в місті Дніпрі після 24 лютого 2022 року та проживають у місцях тимчасового компактного проживання (гуртожитки чи шелтери). Отримати такі набори можуть особи похилого віку, люди з інвалідністю, матері з дітьми, законні представники, що супроводжують малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена, та діти віком від 3 до 18 років.
– У 2024 році переселенцям видано 10 963 набори продуктів харчування, – повідомила Юлія Крохмаль. – У 2025 році, станом на сьогодні видано 5 613 наборів продуктів харчування.
Особи, які перемістилися до Дніпра та вперше звернулися для отримання довідки ВПО, проживають у гуртожитках чи шелтерах та не належать до зазначених категорій, отримують набір продуктів харчування одноразово. Також набори продуктів харчування отримують особи з числа ВПО, що не проживають у місцях компактного проживання, які перебувають у складних життєвих обставинах та отримують соціальні послуги Дніпровського міського центру соціальних служб.
За необхідності та наявності можливості департамент соціальної політики ДМР в перші дні війни сприяв розселенню переселенців у гуртожитки у місті Дніпро та комунальні заклади департаменту для тимчасового проживання.
– На заселення до гуртожитків для тимчасового проживання мають право внутрішньо переміщені особи, які не забезпечені іншим житлом на праві власності у Дніпрі або на підконтрольній Україні території, – підкреслила Юлія Крохмаль.
Приділяли особливу увагу соціально незахищеним верствам населення, а саме:
– Наразі евакуацією внутрішньо переміщених осіб займається Дніпропетровська обласна державна адміністрація, – сказала Юлія Крохмаль. – Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 07.11.2023 № 408/0/527-23 «Про затвердження Переліку місць тимчасового проживання Дніпропетровської області» було затверджено 44 місця тимчасового проживання ВПО у м. Дніпрі.
Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради співпрацює з багатьма гуртожитками та шелтерами міста, які приймають у себе переселенців на період воєнного стану.
За сприяння Дніпровської міської ради у м. Дніпрі в приміщеннях комунальної власності функціонують:
– Також у Дніпрі функціонують 2 гуртожитки для тимчасового проживання переселенців за адресами: провулок Архітектурний, буд. 2, в якому проживає 45 осіб та провулок Ялицевий, буд. 5, в якому проживає 32 особи, – додала Юлія Крохмаль. – Управліннями соціального захисту населення Дніпровської міської ради ведеться облік осіб, які потребують житла для тимчасового проживання, на цей час на обліку перебувають 24 сімей ВПО.
Департамент продовжив практику оздоровлення дітей пільгових категорій за рахунок коштів державного бюджету. Бюджетні місця були надані обласним департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної держадміністрації. Оздоровлено 5 дітей-переселенців, які оздоровилися у «Міжнародному дитячому центрі «Артек» (Закарпатська область) та дитячий табір оздоровлення та відпочинку «Соколята» (Львівська область).
Також діє міська програма часткової компенсації за самостійне оздоровлення дітей пільгових категорій, до яких відносяться і внутрішньо переміщені діти.
– Дніпровська міська рада активно підтримує внутрішньо переміщених осіб, проводячи анкетування для визначення їхніх потреб у житлі, соціальних, медичних та освітніх послугах, працевлаштуванні й гуманітарній допомозі, – підкреслила Юлія Крохмаль. – На травень 2025 року таке анкетування пройшли 42 497 ВПО, що дозволяє нам краще аналізувати їхні потреби та надавати адресну підтримку.
Наприкінці 2022 року створено коворкінг-центр для соціальної адаптації ВПО на базі Дніпровського міського центру соціальних служб департаменту. Це стало можливим завдяки підтримці Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація учасницького розвитку громад» та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit. На сьогодні він успішно функціонує та приймає переселенців для вирішення їхніх нагальних потреб.
– Одночасно центр мають змогу відвідати до 10 осіб, у тому числі діти та підлітки, для яких тут є можливість навчатися онлайн, – сказала Юлія Крохмаль. – Місце для розміщення центру підбирали дуже ретельно, виходячи з доступності та безпеки відвідувачів. У самому приміщенні знаходиться надійне бомбосховище. Всього з 2022 року до центру звернулося 310 ВПО.
Центр розташований у Новокодацькому відділі Дніпровського міського центру соціальних служб за адресою: вул. Генерала Безручка (Новоорловська), буд 2, офіс 92. Відвідування центру проводиться за попередньою реєстрацією за телефоном:096 248-75-74.
За інформацією департаменту соціальної політики, Координаційна рада у Дніпрі створена, щоб втілювати політику захисту прав ВПО. Це не просто слова на папері: Рада – це команда, яка щодня працює над тим, щоб переселенці не відчували себе покинутими. Її мета – зробити так, щоб кожен, хто прибув до міста, мав доступ до житла, роботи, медичних послуг і, що не менш важливо, до поваги та гідності.
Завдання Ради з питань ВПО в Дніпрі:
● Сприяння реалізації громадянських, політичних і соціальних прав ВПО, участі в розробці нормативних актів та контролі за їх виконанням.
● Захист інтересів переселенців у сферах житла, зайнятості, медичної, психосоціальної, правової допомоги.
● Підтримка адаптації та інтеграції ВПО в життя громади.
● Консультації для бізнесів, які перемістилися до Дніпра.
● Залучення ВПО до місцевих ініціатив та розробки програм захисту прав, соціальної підтримки й зайнятості.
● Сприяння інвестиціям і співпраці з вітчизняними та міжнародними партнерами.
● Подання пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері ВПО.
● Аналіз виконання законів і внесення пропозицій щодо їхньої реалізації.
● Співпраця з органами влади, громадськими, міжнародними та науковими організаціями.
● Впровадження принципів гендерної рівності для зниження соціальної напруги та конфліктів.
– У межах роботи Ради ВПО у Дніпрі вже реалізується важливий проєкт – Сервісна картка ВПО, – сказала Юлія Крохмаль. – Завдяки йому можна буде придбати різні товари та отримати послуги зі знижкою: наприклад, дитячі товари, або послуги перукаря чи абонемент у спортзал тощо.
Втілення ідеї у життя відбулося завдяки синергії Дніпровської міської ради, ГО “Джерело підтримки”, Ради ВПО у Дніпрі та гранту від Міжнародного республіканського інституту.
– Серед іншого, у Дніпрі проведено круглий стіл «Спроможні разом», організований Дніпровською міською радою, Координаційною радою з питань ВПО м. Дніпра та ГО «Джерело підтримки», – додала Юлія Крохмаль. – У центрі уваги – законодавчі зміни, житлові питання, залучення громадянського суспільства та спільні ініціативи, які допоможуть громадам ставати сильнішими разом.
Питаннями надання медичних, освітніх послуг та працевлаштування внутрішньо переміщених осіб займаються відповідні структурні підрозділи Дніпровської міської ради.
За період повномасштабного вторгнення переселенці отримали у комунальних установах, закладах та центрах департаменту соціальної політики ДМР низку послуг.
Відповідно, за період повномасштабного вторгнення комунальними установами, закладами та центрами департаменту було охоплено соціальними послугами понад 20 тисяч переселенців.
Фото Володимира Федорищева та департаменту соцполітики ДМР.
Раніше ми писали: У Дніпрі відкриється новий сучасний гуртожиток з квартирами-студіями для ВПО з Маріуполя.
Категорія: Важливо, Війна, Влада, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Фотогалерея
Позначки: Війна росії проти України, ВПО, Головне, Допомога переселенцям, Переселенці
