Закликаємо до стриманих емоцій та холодного розуму — збірна, якою оперує Унаї Мельгоса, може запросто перечепитися за майже кожного з конкурентів та таким чином ще на груповому етапі не виправдати чиїхось очікувань. Але це нормально — нинішнє покоління зовсім інше, ніж те, яке спостерігалося два роки тому.
Як тільки наближається будь-який форум, де присутня Україна, одразу відчувається приємне хвилювання (завжди ж хочеться вірити у краще, хіба не так?). А як себе зарекомендуємо? А можливо хтось засяє перед іноземною аудиторією та вигідно продасться? Ви теж помітили, як часто наші експерти та вболівальники проштовхують думку щодо того ж Володимира Бражка та його поїздки на Євро-2025 U-21, як нагоди для багатомільйонного переїзду за кордон? Мовляв, взимку трансфер у “Вулвергемптон” не склався і от на турнірі, де точно слідкують за перспективними, треба викластися на сто відсотків.
Але чи здатна Україна дійсно довести, що може боротися на такому рівні? Ми блискуче подолали кваліфікаційний шлях — у першому колі здолали Англію (3:2), зафіксували вісім перемог поспіль та достроково відібралися на змагання. Логічно, що тепер хочеться більшого, — так би мовити апетит приходить під час їжі, — та чи воно нам по зубах?
Квартет D, де крім нас розташувалися Нідерланди, Данія та Фінляндія, пропонує чимало перепон.
“Помаранчеві” вихором пронеслися відбірковим циклом, набрали максимально допустиму кількість залікових балів (30), відвантажили 32 мʼячі та пропустили лише три. Команда діє з позиції сили, є безкомпромісною, впевнено рухається вперед та, як показала практика, неодмінно досягає свого.
Тут віддамо належне — у заявці є футболісти, чий клас не підлягає сумнівам на дорослому рівні. Майкл Рейзігер викликав Ієна Матсена, котрий наділений не останньою роллю в “Астон Віллі”, ротувався із Лукасом Дінем, взяв участь в 45 зустрічах (1 892 хвилини) та оформив 2+2 (зокрема, вразив ворота “Брюґґе” в Лізі чемпіонів).
“Аякс” жахливо провалився в Ередивізі (втратити гандикап у 9 очок над ПСВ — це ще треба вміти), проте до його юнаків не прикопатися. 19-річний Джоррел Гато вже є основним у Амстердамі — лівий фулбек відпахав у 50 поєдинках (!) та зробив 3+6, сюди ж запишемо одноклубника Кеннета Тейлора (універсальний півзахисник має в активі 15+8).
Раян Фламінго бетонує оборону ПСВ (віддав асист проти донецького “Шахтаря”) і, як вищезгадані персонажі, оцінюється у кілька десятків мільйонів євро — словом, фігурують суми, про які нам поки залишається мріяти. За Рубеном ван Боммелом давно бігають скаути провідних колективів Старого світу, але син відомого опорника не поспішає покидати АЗ (що правильно) та невтомно працює на авторитет — 10+6 в 34 матчах це красномовно підтверджують.
На папері заспокоює лінія нападу, — Ноа Огайо (“Утрехт”) та Том ван Берген (“Гронінген”) у процесі становлення, — однак їх категорично заборонено скидати з рахунків. Як бачите, ми виокремили тільки три-пʼять прізвищ, та всі вони виступають у дуже-дуже конкурентному середовищі, значно вищому, ніж УПЛ — таблиця коефіцієнтів не збреше.
Що по Данії? Різнобарвна, із широкою географією гравців, що захищають кольори неостанніх клубів. Найбільшу небезпеку в собі таїть Конрад Гардер — центрфорвард сидить “під” Вікторем Дьокерешем в лісабонському “Спортинзі”, але є цілком готовим замінити шведа з появою якогось “Арсенала” на горизонті. 13+10 — гарна заявка на те, щоб ось прямо зараз брати на себе відповідальність у португальському гранді.
Матіас Квістгарден (“Брондбю”), Вільям Бьовінг зі “Штурма” не менш радують забивними здобутками, Оскар Гойлунд (так-так, брат Расмуса) потихеньку зростає в “Айнтрахті”, Еліас Єлерт має вагу в “Галатасараї”. Капітан Олівер Провстґор (“Лаціо”) та Томас Крістенсен (“Удінезе”) — в центрі оборони та прискіпливої уваги. Як вам?
І ця вся братва теж вчепилася за лідерство у кваліфікації — не так потужно, як Нідерланди, але 17 очок вистачило, щоб залишити позаду Чехію, Вельс, Ісландію та Литву/
Фінляндія? Вийшла на континентальну першість із 2009-го — до речі, шістнадцять років тому тим складом, в якому Європа відзначила для себе Тіма Спарва та Теему Пуккі, верховодив Маркку Канерва. Переконані, ви чули це імʼя в контексті суперництва з Україною версії Андрія Шевченка-Олександра Петракова; у постковідному 2021-му менеджер долучився до ЧЄ-2020, впорався з Данією (1:0), переляканою жахливим падінням Крістіана Еріксена, спробував навʼязати боротьбу Росії (0:1; мав же шанси!) та спасував перед Бельгією (0:2).
Сьогодні — інші обличчя. Міка Лехкосуо випередив Швейцарію, Албанію, Чорногорію та Вірменію, відпустив на два пункти лідерку Румунію, зате сповна відірвався у стиках на Норвегії (6:3).
Ключовим виконавцем є 23-річний Наатан Скюття із “Дюнкерка”. Ніби і Ліга 2, але атакувальний півзахисник на слуху та наблизився до підвищення в елітний дивізіон — “приморські” фінішували у топ-четвірці, в плейоф перемогли “Генгам” (1:0), втім, у подальшому поступилися “Мецу”, який зі свого боку прибив “Реймс” (4:2) та таки приєднався до вишки.
Скюття видав 8+5, є півфіналістом Кубка Франції (памʼятаєте дравову перестрілку з “Парі Сен-Жермен”?), активно промотується “Дюнкерком” та є найдорожчим серед своїх співвітчизників на порталі Transfermarkt (3 млн євро).
Водночас не слід зневажати опонентом — його міць полягає у системності розвитку. Поки Сергій Ребров лише намагається курувати вертикаллю національних команд, Фінляндія уже це втілила та здатна похвалитися проміжними результатами.
Звичайно, не здивуємося запереченню “а чого ж Суомі не делегує збірні кожен рік на подібні турніри?”, але вже вибачте — там немає достатнього числа кадрів. Й тим не менш ці самі кадри регулярно чіпляюся за еліт-раунди — так, десь доводиться схилити голову перед більш сильними претендентами, однак причетність до вирішальних стадій характеризується як успіх.
Перший тур Євро-2025 U-21: Україна U-21 - Данія U-21:
Послухаємо Акі Хюрюляйнена, директора зі спорту Футбольної асоціації Фінляндії: “Міка та його команда виконали чудову роботу та впродовж усього процесу спостерігався постійний прогрес. Але найважливіше — це командний дух. Відчувається, що команда — як велика родина, хлопцям це дуже подобається. Я думаю, що у нас є команда, якій вдасться досягти чогось у Словаччині”.
І в це твердження охоче віриться.
Унаї Мельгоса сформував склад, усі з ним ознайомилися та тепер відштовхуються від цього факту в прогнозах. Чи вони оптимістичні в нашому розумінні? Швидше сумбурні.
У 2023-му ми мали чітко окреслений кістяк, який і гарантував вихід до півфінальної стадії. Сьогодні тренерський штаб покладається на Руслана Нещерета, Георгія Єрмакова (здійснив 15 “сухарів” й посів першу сходинку за цим показником в УПЛ) та Владислава Крапивцова, проте кожен зі своїми нюансами та жоден і поряд не стоїть з тим же Анатолієм Трубіним.
Тодішній “шахтарівець” рубався з мадридським “Реалом”, брав пенальті від “Ренна”, був основним у відборі на Євро-2024. Ні, Нещерет, саме на якого з великою долею ймовірності поставить Мельгоса, ні Єрмаков не наділені бодай наближеним досвідом, і це проблема — та хоча б у впевненості в особливо важких епізодах.
Арсен Батагов завершив сезон із травмою; це прекрасно, що центрбек зумів себе віднайти у “Трабзонспорі”, але він — точно не та, значно стабільніша версія із бронзової “Зорі”. Тарас Михавко? Ми самі розмірковували над тим, чи не слід Сергію Реброву придивитися до центрбека, але мусимо визнати — хлопчина схильний до кричущих та, що головне, непотрібних помилок під інтенсивним навантаженням.
Бражко, як і Батагов, розквітнув під орудою Скрипника та був неймовірно зарядженим у 2023-му; зараз це футболіст, який враз поступився Миколі Михайленку й змушений себе пересилювати. Клас присутній, а що в мізках?
Артем Бондаренко та Георгій Судаков тримали на собі конструкцію Руслана Ротаня та проштовхували мʼяч уперед, задавали початкову динаміку, причому нерідко створювали моменти самотужки. Єгор Ярмолюк — це зовсім інший профайл, налаштований на відбір, ефективні верхові дуелі та підчищення (все, як заповідав Томас Франк), але як він в плані акценту на напад?
Валентин Рубчинський досі не адаптувався в “Динамо”, Назар Волошин не витримує тиск, спричинений ветераном Ярмоленком, Брагару — також не надто вдало бʼється за місце під сонцем. Так, чемпіони країни, однак не рівня Михайлу Мудрику, що приїхав із “Челсі”, чи навіть Олексію Кащуку, супервмотивованому продуктивною орендою в “Сабасі”, з окриленими намірами переконати “Шахтар” у професійній придатності. А, і чому немає Хланя?
Владислав Ванат, як найкращий страйкер Премʼєр-ліги — без запитань. “Біло-сині” з тріском провалили єврокампанію, та в домашніх умовах центрфорвард зафіксував приємну оку статистику й розраховує її доповнити. Дай Бог.
Ви, мабуть, думаєте, що ми згущуємо фарби — мовляв, все пропало. Зовсім ні.
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ. GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023 року, виданих відповідно до рішень КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.
Унаї Мельгоса зібрав непоганий ростер, просто от у нас так завжди — завищені очікування псують настрій. Нідерланди, Данія та Фінляндія в праві похвалитися сильними сторонами, про це треба памʼятати — ніхто просто так не складе рук. Планети не рухаються навколо нас, тож особисто ми не будемо вражені тим, що раптово доведеться гризтися за другу сходинку, а можливо й обмежитися третьою.
На нашому балансі є Ярмолюк (один із найсильніших українських легіонерів у поточному сезоні), Ванат, зрештою, сподіваємося на Бражка. Зберігаймо стриманий оптимізм, тоді житиметься легше.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
