Якщо спробувати пояснити нинішній стан "Барселони" людині, яка не стежила за футболом останні десять років, то найпростіший спосіб — показати дві команди клубу: жіночу й чоловічу.
Перша — це історія домінування. П’ять фіналів Ліги чемпіонів поспіль. Три перемоги. Стиль, який перетворив їх на глобальний бренд. Це схоже на еру Гвардіоли, коли футбол виглядав як щось більше, ніж гра.
Друга — це боротьба з власною тінню. Чоловіча "Барса" вже кілька років не може повернутися на вершину Європи. Проблема не лише в тактиці чи тренерах. Це й фінанси, борги, постійні скандали навколо керівництва. Все те, що робить розмови про футбол неможливими без додатку "але".
І ця драма не має кінця. Новий сезон — нові труднощі з реєстрацією гравців. Чи буде Маркус Рашфорд доступний з першого туру? А Жоан Гарсія? Це майже копія торішнього літа, коли "Барса" вирішила питання буквально перед стартом Ла Ліги.
Жіноча команда довго залишалася острівцем стабільності. У них було своє поле, свій темп, свій шлях. Але влітку 2025-го навіть "Barça Femení" почала відчувати тиск. Плани підсилення затримуються. Частина гравчинь чекає на вирішення контрактних питань. Є ризик, що в сезоні 2025/26 вони не зможуть впевнено боротися на всіх фронтах.
Минулого тижня відбулася подія, яка могла б пройти непомітно, якби не контекст. На прес-конференцію вийшов Хав’єр О’Каллаган, керівник професійного спорту "Барселони". Він хотів пояснити, що правила фінансового фейр-плей Ла Ліги не обмежуються футбольною командою — вони поширюються на всі спортивні секції клубу.
Звучить як технічна деталь, але вона змінює клубну архітектуру. Найяскравіший приклад — баскетбол. Два роки тому клубу довелося відпустити Ніколу Міротіча, першого MVP Євроліги за 14 років. Офіційно — через фінансові обмеження. Неформально — тому що баскетбольна команда "Барси" існує у світі, де бюджет визначає футбольна Ла Ліга.
Друга поспіль "суха" сезонна кампанія змусила баскетбольну команду "Барселони" стати головною жертвою фінансових обмежень, навіть попри те, що вона не перевищувала зарплатний бюджет. Зарплатна відомість команди зменшена на 3 млн євро — з 31,5 до 28,7 млн. Це одразу позначилося на кадровому складі.
Алекс Абрінес завершив кар’єру. Чімезі Мету розірвав контракт через травму. Джабарі Паркер перейшов до "Партизана". Джастін Андерсон обрав Дубай. Джеймс Ннаджі відмовився продовжувати угоду. Ситуація з Юсуфом Фаллом залишається особливо заплутаною: 30 червня клуб оголосив про його відхід, але в підсумку він залишиться ще на сезон.
На цьому тлі підсилення виглядає скромним. Єдиний новачок, який викликає справжній інтерес, — Торніке Шенгелія, що повертається до Іспанії після виступів за "Віртус Болонья". Решта кадрових змін створює відчуття вимушеної економії, ніж планомірного розвитку.
Історично баскетбол завжди був другою за значенням секцією клубу після футболу, залишаючи позаду гандбол, хокей на роликах чи футзал (відновлений у 2006-му році). Але тепер пріоритети змінилися: жіноча футбольна команда, яка останніми роками стала символом успіху й новою "перлиною" клубу, отримує більше уваги й ресурсів.
На прес-конференції О’Каллаган сказав уголос те, що давно обговорювалося в кулуарах: "Барса" хоче, щоб кожна секція мала власний фінансовий фейр-плей, відокремлений від футбольного. Інакше унікальна багатосекційна модель клубу перетворюється на проблему.
Але ось у чому справа: Ла Ліга диктує правила, і "Барселона" змушена їх приймати. Навіть якщо ці правила шкодять структурі, яка робила клуб особливим упродовж десятиліть.
Довгий час здавалося, що жіноча "Барселона" живе в іншій реальності. Поки чоловіки боролися з реєстраціями новачків, а баскетбол втратив Міротіча, "Barça Femení" залишалася осторонь. Вони були ідеальною вітриною: трофеї, зірки, стабільність.
Але трапилося те саме "але". О’Каллаган підтвердив: загальна зарплатна відомість клубу перевищила бюджет на сім мільйонів євро. Це означає, що нові скорочення торкнуться всіх секцій, включно з жіночою командою.
Першими відчутними ударами стали Еллі Робак і Фрідоліна Рольфо. Вони розірвали контракти за взаємною згодою: Робак вирушила до "Астон Вілли", а Рольфо приєдналася до "Манчестер Юнайтед". Інгрід Енген теж пішла, але вже після завершення контракту — тепер вона грає за "Ліон".
Єдине підсилення — повернення Лаї Алейшандрі з "Манчестер Сіті" на правах вільного агента. І все. Для команди, яка звикла боротися на чотирьох фронтах, це нетипово мало. Склад скоротився, конкуренція загострилася, а календар — безжальний.
Формально бюджет жіночої команди збільшено на мільйон євро. Але, як пояснив О’Каллаган, це не вирішує проблему.
Ринок перегрітий. Зарплати й трансферні суми в жіночому футболі зросли настільки, що навіть із додатковими коштами "Барселона" стикається з конкурентами, які готові платити більше. Утримання зірок стало дорожчим. Клубу доводиться витрачати значну частину бюджету не на нових гравчинь, а на продовження контрактів із тими, хто вже в команді. Це стратегія "утримати ядро", а не "підсилити склад".
У цих умовах клуб змушений активніше використовувати молодь. Це дозволяє зберегти баланс і глибину, але водночас створює ризик: чи витримає команда навантаження, якщо молоді гравчині ще не готові до рівня плей-офф Ліги чемпіонів?
Але є й хороша новина. Розширення академії та інтеграція жіночого сектору вже приносять результати.
Сідні Шертенліб минулого сезону отримала свої хвилини й показала, що готова до більших викликів. Віккі Лопес — одна з найперспективніших юніорок Європи. Емілія Шимчак, якій лише дев’ятнадцять, встигла пограти за збірну Польщі на Євро-2025 і тепер стукає у двері першої команди. А Селія Сегура та Клара Серрайорді — частина покоління, яке виграло Євро U-19 зі збірною Іспанії.
Проблема в тому, що всі ці імена поки що радше обіцянка, ніж гарантія. Молодь може допомогти у менш принципових матчах, зняти навантаження з лідерок, але навряд чи одразу потягне сезон, у якому знову доведеться боротися за чотири кубки.
Тому продовження контрактів стає не просто адміністративною процедурою, а питанням виживання на топ-рівні. Ката Коль, Она Батльє, Клавдія Піна — всі троє мають чинні контракти лише до літа 2026-го року. Протягом наступних дванадцяти місяців клуб мусить знайти фінансовий простір, аби переконати їх залишитися.
За даними Sport, спортивний директор жіночої команди Марк Вівес уже визначив це як головний пріоритет. І зрозуміло чому. Втрата будь-кого з цієї трійки буде не лише ударом по складу, але й сигналом для конкурентів: "Барселону" можна підбирати, якщо натиснути фінансово.
Саме тут і проявляється болячка, яку притягла в клуб чоловіча команда. Будь-яке підвищення зарплат має вкладатися у рамки, які Ла Ліга встановлює для всіх секцій клубу. Виникає дилема: зберегти ядро за будь-яку ціну чи ризикнути й залишити простір для нових підписань.
П’ять фіналів Ліги чемпіонів поспіль не можна пояснити лише талантом. "Barça Femení" сформувала структуру, яка дозволяє команді залишатися на вершині Європи, контролюючи темп і гру на всіх фронтах. Але початок нового сезону демонструє, що навіть домінуючий клуб не існує у вакуумі.
У той час як англійські клуби та "Ліон" інвестують агресивно, каталонський клуб змушений рахувати кожну копійку. Склад, безперечно, один із найсильніших у світі. Але фінансові рамки не дозволяють робити трансфери або нарощувати глибину ростеру так, як це роблять конкуренти. Це створює вразливість: одна серйозна травма — і сезону кінець.
Фінансова автономія жіночої команди "Барселони" не рятує її повністю. Навіть коли секція самодостатня, загальні труднощі клубу позначаються на всіх рівнях. Триразові чемпіонки Європи стикаються з подвійним викликом: утримати домінування на полі і одночасно забезпечити стабільність за межами нього.
Тут і проявляється справжня напруга. В команді — 17 гравчинь. І "Barça Femení" змушена грати за правилами, які диктують інші, відчувати наслідки рішень, ухвалених поза межами їхньої секції, і водночас залишатися на рівні топ-клубів Європи.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
