Посеред бетонних забудов київської "промки" хаотично розкидані невисокі споруди з покришок. Над ними піднімається димова завіса.
– Напрягаємо булочки! – командує високий і худорлявий бородач, 23-річний Август. Нещодавно він "списався" з військової служби через поранення. Тепер навчає тактиці ведення бою молодіжний резерв "Трійки" – Третьої штурмової бригади – організації "Центурія".
– Бам! Бам! Бам! – імітують звуки пострілів хлопці в мультикамі, які "двійками" пересуваються між гумовими перешкодами. Вони відпрацьовують взаємодію в парі для вогневої підтримки і прикриття один одного на полі бою.
Після виконання завдання Август запитує: "Все зрозуміло?".
– Так є! – в один голос, ніби в армії, відповідають юнаки і дівчата. "Так точно!" і "Бажаю здоров'я!" для них "совкове" табу. Натомість використовують "Так є!" і "Слава Україні!".
Їх приблизно два десятки. Дехто з них у військовому однострої, хтось у спортивних костюмах. Вони тримають у руках автомати АК-74 без набоїв. Їм усім не більше ніж 20 років. Вони вважають себе українськими націоналістами, а командира Третього армійського корпусу полковника Андрія Білецького – тим, хто "виховує націю давно і безкорисливо" (цитата 17-річного центурійця з позивним "Нова").
Ветерани "Азову" заснували націоналістичну парамілітарну "Центурію" 3 серпня 2020-го. Одне з основних завдань організації – військово-патріотичне виховання молоді.
Центурійці готувалися до участі в бойових діях задовго до початку великої війни. В осередках по всій Україні регулярно відбувалися військові вишколи. Під час таких занять розглядали різні сценарії боротьби з росіянами – вступити до українського війська або партизанити.
В лютому 2022 року десь із тисячу учасників організації, майже всі повнолітні центурійці, долучилися до Сил оборони України. На базі регіональних осередків "Центурії" створювали підрозділи ССО і ТрО "Азов". Частина з них пізніше увійшла до Третьої штурмової бригади.
Після початку повномасштабної війни діяльність спільноти призупинилася майже на рік.
Наприкінці 2022-го очільник "Центурії" і заступник комбрига "Трійки" Ігор Михайленко з позивним "Черкас" вирішив, що настав час відновлювати організацію. На його поклик одразу відгукнулися молоді люди, які на початку великої війни були неповнолітніми і не змогли долучитися до війська.
Станом на кінець 2022 року в "Центурії" було зо 700–800 юнаків і дівчат, а нині – більше ніж 3000 по всій Україні, каже Михайленко "Українській правді". Вони волонтерять, допомагають розбирати завали після російських ударів, готуються до можливої участі у війні. Водночас вони ходять маршами по вулицях і "рятують Nацію" від ЛГБТ-спільноти.
УП розповідає, хто такі центурійці, що в них спільного з патріотівцями і нацдружинниками, чи відбувається в організації цілеспрямований рекрутинг молоді, і до чого тут Стародавній Рим.
Заснування молодіжної організації "Центурія" в 2020 році стало спробою вдихнути нове життя в український ультраправий рух під орудою медійних облич.
"Провідником" організації є Андрій Білецький, а керівником – заступник комбрига Третьої штурмової бригади Ігор Михайленко. Вони познайомилися в 2005-му, коли юний Черкас долучився до націоналістичної спільноти "Патріоти України", яку щойно створив Білецький. Відтоді їхні життєві шляхи не розходяться.
23 серпня 2011-го десь о 18:00 до офісу патріотівців на вулиці Римарській у Харкові під'їхав 48-річний бізнесмен Сергій Колесник. Він неодноразово погрожував націоналістам розправою. А того вечора влаштував стрілянину в офісі патріотівців.
"Старожили" організації 23-річний Михайленко та 31-річний Віталій "Вітус" Княжеський отримали вогнепальні поранення. Обороняючись, вони вдарили нападника молотком по голові і скрутили, потім викликали поліцію.
Активістів Черкаса й Вітуса заарештували за обвинуваченнями в нападі на бізнесмена. Пізніше через сутичку на Римарській відправили в СІЗО й лідера "Патріотів України" 32-річного Білецького.
Активісти вийшли на волю 25 лютого 2014-го, щойно Верховна Рада ухвалила постанову про звільнення політв'язнів режиму президента-втікача Віктора Януковича.
Вже за кілька днів після виходу з СІЗО вони штурмували штаб сепаратистів у Харкові – бійцівський клуб "Оплот", обороняли Харківську облдержадміністрацію і офіс "Патріотів України" на Римарській. Згодом зібрали загін "чорних чоловічків" на противагу "зеленим". А вже в травні билися за Маріуполь, де й почали створювати "Азов".
Восени 2014 року Андрій Білецький пішов у політику, тому делегував керівництво "Азовом" Ігорю Михайленку. Той був командиром підрозділу до серпня 2016-го, поки не отримав поранення і не "списався" зі служби.
Далеко від націоналістичного руху він не відійшов. У лютому наступного року очолив черговий проєкт Білецького – організацію "Національні дружини".
Завданням нацдружинників було пильнувати "український порядок". У балаклавах і сіро-чорному камуфляжі вони патрулювали вулиці (подекуди в мирі і злагоді з поліцією, а часом зі штовханиною і сутичками), розганяли п'яничок. Нападали на представників ЛГБТ-спільноти. Організовували акції проти незаконних забудов, а також корупції в армії. В 2018-му вони розгромили табір ромів у Києві. А в 2019 році були спостерігачами на всеукраїнських виборах, попри погрози застосовувати силу до "порушників" на виборчих дільницях.
Черкас не приховує, що в азовському русі розформували "Національні дружини", бо вони стали "дуже політичною структурою".
– На той момент в організації було близько 2,5 тисяч громадян. Хто хотів займатися політикою, перейшов у дружню партію "Національний корпус". Орієнтовно 500–600 людей стали членами новоствореної "Центурії", – каже УП Михайленко.
За його словами, у "Патріотів України", "Національних дружин" і "Центурії" різні завдання відповідно до викликів часу, але ідеологічно вони однакові. Їхні представники – молоді українські націоналісти.
"Всі дороги ведуть до Риму", – популярний вислів, історія якого почалася за часів Стародавнього Риму. Античні римляни будували основні дороги так, щоб вони сходилися в столиці, сполучаючи всі римські володіння.
За півтори тисячі років після занепаду давньої цивілізації в Україні знайшли свій "шлях" до Риму – через військово-патріотичну організацію "Центурія". В боротьбі з однією імперією українські націоналісти надихалися прикладом іншої.
Девіз центурійців – "Aut Caesar, Aut nihil!", що дослівно перекладається з латини "Або Цезар, або нічого".
В давньоримській армії були підрозділи, які називалися центуріями, і складалися приблизно з сотні бійців (рота в ЗСУ). Центурії брали активну участь у тодішніх війнах, зокрема в Пунічних – між Римом і Карфагеном, які тривали понад століття з періодичними затишшями.
Засновник української "Центурії" Ігор Михайленко проводить аналогії між Стародавнім Римом і сучасною Україною:
"Карфаген домінував у Середземноморському регіоні – як у військовій сфері, так і в геополітиці. Але взяти Рим їм все одно не вдалося. Карфаген знищений, а Рим вистояв. Ми вважаємо, що Київ рано чи пізно переможе Москву".
Бійців давньоримських центурій називали легіонерами. В українській "Центурії" також є легіонери – ветерани та воїни російсько-української війни. Це найвищий чин в ієрархії спільноти. Далі – бійці, активні учасники "Центурії", а за ними – прихильники, які зрідка долучаються до заходів організації.
Легіонери – це ментори для юнаків і дівчат. Вони організовують довійськову підготовку, зокрема заняття з тактики, такмеду, топографії і пілотування дронів.
19-річний легіонер із позивним "Бруклін", який восени 2024-го закинув навчання на геодезиста і приєднався до бригади "Азов", зізнається УП, що в "Центурії" краще готують до війни, ніж на базовій загальновійськовій підготовці в "учебці". Головна перевага – період навчання в організації не обмежений двома місяцями, як на БЗВП. Тренуватися в "Центурії" можна стільки, скільки хочеш.
"Мілітаріментори" проводять спортивні тренування, а також змагання, присвячені загиблим бійцям, зокрема з ножового бою.
Ці турніри мають свою історію. Одного вечора 2021 року легіонер Олег Фадєєнко з позивним "Малиш" проводив турнір із ножового бою на Лисій горі. Спочатку центурійці змагалися на дерев'яних ножах. Коли до фіналу дійшли двоє з сорока, Малиш запропонував поборотися за першість на справжніх ножах. Лезо майже повністю заклеїли, залишили лише гострий кінчик. Юнаки змагалися до першої крові.
Боєць Третьої штурмової бригади, 27-річний Олег Фадєєнко помер у госпіталі 2 липня 2023-го під Бахмутом після поранення від артилерійського обстрілу. Тепер центурійці проводять турніри з ножового бою на його честь.
Легіонери читають лекції з історії України, і, як не дивно, юриспруденції. Черкас пояснює це так: "Молоді люди часто живуть у своїх ілюзіях і не завжди розуміють, що надавати комусь тумаків – кримінальна відповідальність".
В організації також влаштовують містерії на знак пам'яті про загиблих побратимів. Ритуал відбувається ввечері під відкритим небом. Навколо палає багаття. Центурійці тримають у руках прапори з позивними полеглих воїнів, читають декалог ОУН.
Десять заповідей українського націоналіста юнаки й дівчата з "Центурії" знають, як християни "Отче наш", і промовляють їх на своїх зібраннях щонайменше раз на тиждень.
Члени організації зазвичай не ховають обличчя, але часом на своїх івентах надягають шоломи-"личини", які в Стародавньому Римі носили вершники і прапороносці.
У своїй меті "Центурія" наслідує вже не стародавніх римлян, а ОУН: "Українська Самостійна Соборна Держава", яку центурійці зазвичай називають "Великою Україною".
Що вкладають у ці слова сучасні українські націоналісти? Черкас час від часу підкручує свої вуса і патетично розповідає те, що зараз здається альтернативною реальністю:
"Нам треба створити сильну країну, яка зможе організувати протистояння будь-кому в цьому світі і не дасть нікому зазіхнути на власні національні інтереси. Не ми просимо у Європи про послуги чи підтримку, а Європа просить нас про захист. Не нам диктують із Москви чи Вашингтону, як жити, а ми самі вирішуємо і можемо впливати на якісь рішення в Москві чи Вашингтоні".
Як допоможуть у створенні сильної України публічні виступи центурійців проти ЛГБТ-спільноти, незрозуміло. В організації кажуть так: "Центурія стоїть на засадах Української Державності. Ми дотримуємося статті Конституції 51, яка чітко каже: "Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою". Місця ЛГБТ-збоченням тут немає".
Майбутній студент-політолог із Могилянки, дівчина з лівими поглядами, воїни Третьої штурмової бригади і "Азову", школярка. Ці юнаки і дівчата здаються настільки різними, що вони могли ніколи не перетнутися, але журналістка УП зустріла їх в одному місці – на тренувальній базі "Центурії" в Києві.
Хтось із них дізнався про організацію із соцмереж, комусь друзі порадили спробувати себе в націоналістичному русі, хтось випадково натрапив на вишкіл центурійців у своєму місті. Так і зібралися.
Середній вік прихильників і бійців "Центурії" – від 16 до 22. Приєднатися до організації можна з 14 років, але зазвичай такі молоді люди ще "незрілі", тому не затримуються, каже Черкас.
Легіонери в спільноті різного віку, бо це ветерани російсько-української війни і чинні військовослужбовці. На початку повномасштабного російського вторгнення їх було небагато – орієнтовно 150. Зараз кількість легіонерів суттєво збільшилася, бо цей статус отримує кожен, хто долучається до війська.
Щомісяця 30–70 центурійців мобілізуються або підписують контракт. Зазвичай приєднуються до Третьої штурмової бригади. Але цілеспрямований рекрутинг серед учасників до 25 років в організації не проводять, запевняє УП Ігор Михайленко. В осередках навіть проводять збори, щоб пояснити батькам, що ніхто примусово не забере їхніх дітей в армію до 25 років.
На думку Черкаса, Україна не вичерпала свій "мобілізаційний ресурс", а юнаки у 18 років – не найкращий варіант для посилення війська, бо "їм ще треба сформуватися як особистостям". Тому в "Центурії" заохочують юнаків і дівчат немобілізаційного віку розвиватися в різних сферах – ІТ, бізнес, журналістика, інженерія.
Щоправда, співрозмовники УП серед центурійців переважно розповідають, що вступили в організацію для того, щоб підготуватися до підписання контракту чи мобілізації.
– Ще не обрав для себе підрозділ, але вбачаю майбутнє в Третій штурмовій бригаді, – розповідає 17-річний Нова. Цьогоріч він закінчив школу та збирається вступати в університет на політологію чи соціологію. Але також планує розвиватися у військовій справі.
Легіонер-азовець Бруклін каже, що більшість його друзів із "Центурії" воюють. Не в армії лише неповнолітні або студенти.
Сам Бруклін в організації вже другий рік. Нещодавно він отримав поранення під Торецьком на Донеччині. Під час реабілітації почав проводити заняття з тактики для юних центурійців. А в той день, коли ми спілкувалися, сам прийшов на тренування, щоб відточити навички.
Дехто в "Центурії" захоплюється націоналістичним двіжем, але поки не планує долучатися до війська. 19-річна дівчина з позивним "Свят", який обрала, бо сумує за рідним містом Святогірськ у Донецькій області, одна з них.
– Я не вірю, що приєднаюся до Сил оборони, бо вважаю себе "кімнатною рослиною", яка не може пристосуватися до багатьох речей, – зізнається вона. – Однак, якщо настане момент, коли не залишиться вибору, це треба буде зробити. Я хочу бути корисною для своєї країни. Якщо це можна зробити шляхом залучення до війська – я готова.
Дівчина долучилася до "Центурії" в березні 2025-го, коли повернулася в Україну з Нідерландів, куди вимушено переїхала на початку великої війни. Свят романтизує спільноту, де нині перебуває, попри те що виросла в "лівій" родині. Вона й сама має ліві погляди, але стала більш радикальною в організації.
– Війна все змінює. Демократичний світ дуже часто програє через слабкість і неготовність бути сильними, коли це потрібно. Я почала в цьому розчаровуватися. Від "Центурії" перейняла праві погляди. Не всі, але частину, так, – ділиться дівчина. На запитання, як "ліві" батьки сприйняли її рішення долучитися до праворадикальної організації, Свят радісно відповідає: "Вони не проти".
Більшість членів "Центурії" – українці, але є небагато іноземців. За іронією долі, один із них росіянин із позивним "Євпатій".
– Всі сприймають росіянина як ворога. А Євпатій 11 років "відтарабанив" у націоналістичному русі в Україні. Я його ідентифікую як ментального і світоглядного українця, – каже Ігор Михайленко.
В 2014-му Євпатій став азовцем. Після звільнення зі служби почав проводити тренування для центурійців. Із початком великої війни став у стрій – вирушив у Маріуполь, повернувся звідти поранений, відновився, поїхав воювати у Бахмут, отримав поранення, реабілітувався і знову відправився на Донеччину. Нині він головний сержант роти в Третій штурмовій бригаді.
Парамілітарні організації зазвичай будуються навколо лідера вождистського типу. В "Центурії" портретами Білецького прикрашають регіональні осередки. Коли журналістка УП запитувала у юних учасників спільноти: "Хто серед українських націоналістів викликає у вас найбільше захоплення?", найпоширеніша відповідь була: "Андрій Євгенійович Білецький".
Заняття з тактики завершилося. Юнаки і дівчата зібралися докупи.
– Все зрозуміло? – запитує інструктор Август.
– Так є! – голосно вигукують юнаки і дівчата.
