У 2024 році астрономи припустили, що у Бетельгейзе може бути зоряний “друг”. Якби цей гіпотетичний компаньйон існував, він допоміг би відповісти на деякі питання про дивні патерни світіння червоного супергіганта. Як виявилося, ці підозри були правильними.

Після численних хибних сигналів і порожніх результатів пошуку астрономи з Дослідницького центру Еймса НАСА підтвердили, що Бетельгейзе справді має крихітну зорю-компаньйон. Молода зоря, маса якої приблизно в 1,5 рази перевищує масу Сонця, ймовірно, здійснює певний небажаний вплив на гравітаційне поле більшої зорі та космічний пил, що літає в її околицях. Взаємодія між двома зірками призводить до того, що Бетельгейзе – на відміну від більшості зірок такого типу – переживає додатковий, тривалий період періодичного затемнення приблизно кожні шість років.

“У роботах, які передбачали супутника Бетельгейзе, вважалося, що ніхто, швидше за все, ніколи не зможе його сфотографувати, – сказав Стів Хауелл, астроном, який очолював команду, що відкрила цю зірку, у своїй заяві. “Тепер це відкриває двері для інших спостережень подібного характеру”.

Для відкриття астрономи використовували телескоп Gemini North на Гаваях, застосовуючи техніку, відому як спекл-зображення, яка використовує дуже короткий час експозиції для усунення спотворень на космічних зображеннях, спричинених атмосферою Землі. Це дозволило дослідникам безпосередньо захопити зорю-компаньйон з достатньо високою роздільною здатністю, щоб визначити деякі ключові характеристики нововідкритої зорі, такі як її маса і температура.

Найцікавіше в “BetelBuddy” – як назвали її дослідники, які передбачили її існування, в минулому інтерв’ю для Gizmodo – те, що вона, ймовірно, народилася приблизно в той самий час, що й Бетельгейзе. Якщо поглянути на це в перспективі, то Бетельгейзе, червоний супергігант, наближається до кінця свого зоряного життя, і астрономи прогнозують, що він може вибухнути вогняною надновою протягом десятиліття або близько того. Але нещодавно відкрита зоря-компаньйон настільки молода, що в її ядрі навіть не почалося займання водню, а це означає, що вона все ще перебуває на ранніх стадіях зоряної еволюції. Це, ймовірно, тому, що Бетельгейзе, маса якої в 10-20 разів більша за масу нашого Сонця, має набагато меншу тривалість життя порівняно зі своєю легшою подругою.

Враховуючи відносну близькість Бетельгейзе до Землі, астрономи століттями вивчали її ретельніше, ніж більшість інших зірок. Зі своїх спостережень астрономи з’ясували, що яскравість зірки змінюється з циклом близько 400 днів, а вторинний період триває близько шести років. Змінні зорі відносно поширені, але астрономи довго намагалися пояснити, чому Бетельгейзе має тривалий період затемнення.

Це відрізняється від “Великого затемнення” Бетельгейзе у 2019-2020 роках, яке, як підозрюють вчені, є наслідком викиду великої хмари пилу, що згодом затуманила її яскравість.

Завдяки новому відкриттю астрономи тепер мають хорошу відповідь на загадку, що стоїть за багаторічним потемнінням і яскравішанням величезної зірки Бетельгейзе. Однак вони очікують, що інтенсивне гравітаційне тяжіння Бетельгейзе поглине молоду зорю протягом наступних 10 000 років.

На щастя, це буде не перший і не останній раз, коли ми побачимо БетельБадді живою. Астрономи очікують, що молода зоря пройде в межах видимості наших телескопів у листопаді 2027 року, коли вона пролетить найдальше від Бетельгейзе.