Сьогодні День архітектури України. У 2025-му своє професійне свято зодчі відзначають у 30-й раз. На жаль, у країні триває війна, а це – не найкращий час для втілення масштабних містобудівних ідей. Але дніпровські архітектори не залишилися без діла. Вони беруть участь у створенні в місті безбар’єрного простору, рятують історичні будівлі, розробляють проєкти післявоєнної забудови. Про те, чим займаються архітектори Дніпра у воєнний час розповість «Наше місто».
Будуючи світле майбутнє, радянська влада особливо не переймалася людьми з інвалідністю. Магазини, театри та кінотеатри, поліклініки та аптеки зазвичай не мали навіть елементарних пандусів. Звісно, так було не тільки в Дніпрі-Дніпропетровську, але на всіх теренах «неосяжної нашої Батьківщини».
Сьогодні тема доступності всіх міських комунікацій стала ще більш важливою. Триває війна з рф, і ветеранів війни з інвалідністю стає все більше. А є ще малобільні містяни, для яких багато міських об’єктів також недоступні. Дніпро докладає максимум зусиль, щоб місто стало доступним для всіх без винятку мешканців. Тому цілком справедливо, що Дніпро став учасником загальнонаціонального флагманського проєкту «Рух без бар’єрів».
Найактивнішу участь у реалізації проєкту беруть архітектори. Їм необхідно розв’язати рівняння з безліччю величин: вписати пандуси, усунути перепади висот і пороги, встановити тактильну плитку і багато іншого, враховуючи складний рельєф місцевості.
– По суті маломобільним може бути кожен із нас, – зазначає Дмитро Волик, головний архітектор Дніпра. – Наприклад, мама з візочком, чоловік із важкою валізою, малюк на велосипеді. Дніпро – одне з 15 міст, де з’являться пілотні безбар’єрні маршрути. Суть у тому, щоб доступними на такому маршруті стали не окремі кафе або зупинки транспорту, а абсолютно всі об’єкти. По місту ми відпрацювали 3 маршрути загальною протяжністю 24 кілометри. Перший маршрут – проспект Яворницького протяжністю 6.8 км, а пілотна його частина – 4.5 км. Ми максимально постараємося реалізувати цю пілотну частину у 2025 році.
Важливість позитивних змін оцінили амбасадори проєкту.
– Це дуже важливо та актуально, – каже Антон Коль, шестиразовий призер Паралімпійських ігор, амбасадор проєкту «Рух без бар’єрів». – Чесно кажучи, я цього дуже довго чекав. Якщо такі проєкти справді покращать життя наших захисників, які повертаються додому, і дадуть їм змогу жити звичайним життям — навчатися, працювати, розвиватися — без боротьби зі сходами, тоді це дійсно має сенс. Що таке бар’єр? Це перешкода, яка заважає мені потрапити туди, куди мені потрібно. Це бар’єр не мій, але створений для мене.
Україну часто порівнюють з Ізраїлем. На Близькому Сході агресивні сусіди не дають спокою маленькій гордій державі. Щоправда, на відміну від України, Тель-Авів воює вже кілька десятиліть. Як відомо, ще в 1990-х Ізраїль відмовився від підземних сховищ. Тепер їх створюють на кожному поверсі будівлі і практично в кожній квартирі. Кімната-бомбосховище функціонально нічим не відрізняється від звичайної, але протягом лічених секунд вона може стати надійним бункером.
На думку відомого дніпровського архітектора Димитрія Дахневського, ізраїльський досвід можна застосувати й у нас.
– Війна з Іраном показала ефективність таких кімнатних укриттів, – розповідає Димитрій. – На жаль, «залізний купол» не зміг повністю закрити небо. Були серйозні влучання в Тель-Авіві, в Рамат-Гані. В Ізраїлі щільна забудова, між будинками немає великих відстаней. Між висотками метрів десять. Країна маленька, дуже густонаселена. У підсумку від «прильотів» загинули 29 осіб, зокрема й українці. Але жертв могло бути більше. Свою роль зіграли ті самі «кімнати безпеки». Було пряме попадання в кімнату-укриття. Там загинули люди. Але від осколків ці кімнатні сховища захистили.
Наш земляк вважає, що й у нас такі укриття створити можливо. Але краще було б зробити подібні сховища на поверхах.
– В Україні треба робити укриття на поверсі всередині ядра будівлі, – вважає архітектор. – В Ізраїлі так і будують. Бомбосховище створюють там, де знаходяться підсобні приміщення, сходові прольоти, ліфти, різні громадські коридори.
Димитрій Дахневський переконаний, що під час проєктування нових будинків такий ізраїльський досвід захисту людей міг би стати в нагоді. Можна перебудовувати й уже наявні висотки. Було б бажання! Утім, як зізнається сам дніпровський архітектор, в Україні подібні проєкти поки що не реалізуються.
Від ворожих обстрілів гинуть і отримують каліцтва не тільки люди, а й будинки. Зокрема, й пам’ятки архітектури. Дніпряни хочуть не просто зберегти їх, а й відновити до первісного стану. З усіма подробицями і деталями. І це у війну! Це непросто.
– На жаль, у цьому питанні досі є білі плями, особливо щодо вивченості історії будинків Дніпра, – розповідає дніпровський архітектор Мелор Назаров. – Майже всі архівні дані про будівлі були втрачені під час Другої світової війни. На сьогодні мала частина будинків мають історичні фотографії, які дозволяють дослідити їхній первинний вигляд. Крім того, у руйнівних 1990-х та на початку 2000-х років багато будинків було перебудовано та спотворено. Тому навіть у мирний час важко знайти точні історичні відомості про будівлі для дослідження та відновлення їхнього первинного вигляду. А під час війни культурна спадщина стає більш вразливою і потребує ретельнішого дослідження задля її збереження.
Але саме зараз, після повномасштабного вторгнення, кілька власників будівель – об’єктів культурної спадщини – звернулися до фахівців щодо розробки проєктів реставрації. Війна змінила їхнє ставлення до історичних пам’яток, вплинула на усвідомлення важливості збереження історії та нашого культурного надбання.
– Наразі моя проєктна група, спільно з іншими фахівцями, працює над чотирма проєктами з відновлення історичних будівель у центральній частині міста, – продовжує дніпровський зодчий. – Гадаю, впродовж найближчих року-двох їх почнуть реставрувати. Під час дослідження одного з цих будинків, розташованого на узвозі Крутогірному, знайшли історичні фотографії з втраченими досить цікавими деталями. Окрім архітектурного декору там можна побачити оригінальні декоровані водостічні труби в стилі модерн. У нас є задумка все це відновити. Це буде перший такий проєкт у Дніпрі, в якому буде відновлено будинок аж до таких дрібниць.
Ще один цікавий об’єкт – прибутковий будинок (тобто будинок в якому здавали кімнати в оренду для помешкання) по вулиці Барикадній, у так званому «Катеринославському цегляному стилі». У цьому будинку не лише стіни викладені з цегли, а й архітектурний декор: напівколони, сандрики, русти та ін. Будинок має довгу складну історію: збудований у 1900-х роках, він постраждав під час Другої світової, був відновлений у 1950-х роках, перебудований у 1980-х, у 2000-х він також зазнав змін, а після пожежі взагалі зазнав значної руйнації. Зараз половина його має є лише зовнішні стіни та сходи. Тож будівля має історичні нашарування. І її дослідження – це справжній історичний детектив.
Сьогодні наші архітектори реалізують проєкти, які отримали визнання далеко за межами рідного міста. Приклад тому – Успенська площа. У березні 2025-го проєкт її реконструкції, розроблений дніпровськими архітекторами Дмитром Воликом і Ксенією Донецькою, визнано найкращим на престижному міжнародному конкурсі Global Future Design Awards.
У минулі часи найстарішу міську площу прикрашав величний собор зі сквером, в якому любили відпочивати містяни. Але, на жаль, ніщо не вічне. У радянські атеїстичні роки Свято-Успенський собор зруйнували, а оаза місцевого значення прийшла в запустіння.
Нині, завдяки дніпровським зодчим, площа отримала нове життя. Тепер вона комфортна, зелена та доступна для всіх містян.
– Справді чудовий сучасний проєкт, – констатує відомий архітектор Сергій Полюшкін. – Зроблено з хороших якісних матеріалів із гарним зонуванням. Плюс до того вони разом зі світлотехніками “Експолайту” встановили тут оригінальне художнє підсвічування. Вражає! Сьогодні Успенська площа – справжня архітектурна перлина Дніпра.
На думку талановитого дніпровського скульптора Аркадія Гольдмана, цінність цього проєкту в тому, що він не знищив природу у міському просторі.
– Сьогодні тисячі людей живуть у містах-монстрах, які відвойовують у природи нові території, – зазначає майстер. – Місто тисне на людину, змушуючи відчувати себе нікчемною частинкою людського мурашника. А Успенська площа – чудовий приклад гармонійного поєднання міської забудови та зеленої зони. Занедбаний дніпровський скверик дивовижним чином перетворився на чудовий парк, в якому хочеться бувати частіше.
Категорія: Війна, Влада, Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Новини Дніпра, Україна Росія війна
