На території Михайлівського Золотоверхого монастиря, що на верхньому плато Володимирської гірки (вулиця Трьохсвятительська, 8), продовжуються роботи з вивчення археологічної пам’ятки — залишків мурованої брами з надбрамною церквою XII століття.
Про це «Вечірньому Києву» повідомили у Департаменті охорони культурної спадщини.
Вчені дослідили, що церква має зовнішні розміри 10,82 м у довжину (без апсиди — 8,65 м) і 8,4 м у ширину. Товщина стін варіюється: у західній частині — 1,5 м, у східній — 1,2 м, апсида — 1 м, внутрішня стіна проїзду — 0,53 м. Посередині західної стіни — поперечна перегородка завширшки 0,75 м, що формує дві камери, де, ймовірно, були сходи на другий поверх. На східній стіні проїзду виступає масивний прямокутний пілон, діаметр апсиди — 2,7 м.
«Рештки будівлі частково пошкоджено під час прокладання водогону, спорудження Варваринських келій і викопування господарських та поховальних ям. Фундаменти глибиною 0,7 м на заході та 2,3 м на сході виконані з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з піском. Вони складаються з двох окремих конструкцій, не пов’язаних між собою, а їх ширина перевищує товщину стін — до 2,3 м. Стіни зведені рівношаровим муром із плінфи слабкої якості (розміри: 28–29,5 × 20–21 × 3,5–5,5 см), з використанням цем’янкового розчину з глиняною домішкою», — зазначили у своєму висновку фахівці.
У проїзді зберігся уламок шиферної плити завширшки 75 см із заглибленням для підп’ятника воріт. Церква була оздоблена фресками та графіті, зовні мала світлий тиньк. Обабіч брами виявлено сліди потужної дерев’яної огорожі. Існує припущення, що споруда слугувала в’їзною брамою одного з монастирів у «місті Ізяслава Святополка» і первісно була дерев’яною.
Нині залишки церкви музеєфіковані. Матеріали досліджень зберігаються в Інституті археології НАН України та у Державному історико-архітектурному заповіднику «Київ стародавній».
«Археологічні залишки мурованої брами з надбрамною церквою на території Михайлівського Золотоверхого монастиря — це автентичний об’єкт археологічної спадщини XII століття, виявлений у 1998–1999 роках. Він зберіг значну частину планувальної структури, матеріальних ознак, фрескових фрагментів та елементів оздоблення. Виявлені кубики смальти, фрагменти графіті та цегла плінфа дають підстави припускати існування мозаїчної ікони над в’їзною частиною воріт», — зазначила у коментарі нашому виданню Марина Соловйова, директорка Департаменту.
За її словами, станом на сьогодні об’єкт не мав охоронного статусу, проте Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» подав картку виявлення до відповідного департаменту.
«Після перевірки документації ми дали доручення на підготовку облікової картки для включення пам’ятки до державного реєстру. Дослідження тривають, паралельно з консультаціями із фахівцями Інституту археології України, де зберігаються матеріали досліджень, — розповіла пані Марина.
Згідно з планами, археологічний комплекс може бути частиною музейного простору, над яким працює команда ДІАЗ «Стародавній Київ».
Також Марина Соловйова додала, що фахівці департаменту стежать за суміжними об’єктами на території монастиря, розглядаючи можливості їхнього подальшого дослідження та інтеграції до загального культурного ландшафту.
Нагадаємо, що наприкінці червня 2025 року, залишки мурованої брами з надбрамною церквою XII століття, що розташовані на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, були оглянуті представниками Центру консервації предметів археології КМДА, заступником генерального директора Київського науково-методичного центру з питань заповідника «Стародавній Київ» Романом Маленковим та науковим співробітником Інституту археології Віталієм Козюбою.
До теми: Як зберегти культурну спадщину: у столиці обговорили проблеми захисту пам’яток.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
