Минулого разу ми оглядали найкращу вісімку команд чемпіонату України, що фінішував. Як говорив старий добрий Карлссон, продовжуємо розмову. Чим запам'яталися і як виглядали команди нижньої вісімки? Пропоную відштовхуватись від своїх лютневих прогнозів, а там уже – чим серце заспокоїлося, а то й чому.
Тоді, три місяці тому, я писав: "Верес" Шандрука виглядає симпатично, але поки що в нього віриться лише в нижніх межах десятки. Втім, здається, саме він і є найбільш непередбачуваною для мене командою в сезоні”.
Трохи схибив, але з непередбачуваністю, напевно, переборщив. Все було банально: поки була турнірна мотивація, "Верес" пер як паровоз. Вирішивши завдання і не претендуючи на більше, він став жбурлятися очками праворуч і ліворуч. У найгірших традиціях пріснопам'ятної “Волині” Кварцяного. А як дихав, як дихав...
Кажуть, у клубі просто закінчились преміальні. Не медичний факт, але настільки геть зім'ята кінцівка зіпсувала враження від команди і явно не пішла на користь іміджу УПЛ.
"Дев'яте місце віддам "Колосу" Поздєєва, що неспішно наливається силою”. Як бачимо, і тут похибка у розрахунках мінімальна: вони з “Вересом” хіба що змінилися місцями. Наливався “Колос” наливався, та якось не в той бік. У результаті президент клубу повернув до керма свого комбайна симпатягу Костишина.
Після чого за Ковалівку можна було бути спокійним - я не раз вам казав, що крім нього поки що так і не побачив жодного відповідного їй коуча. Але святкувати тут нема чого: з таким складом та можливостями “Колос” мав боротися за Європу.
"Оболонь" Шищенка, мабуть, може зайняти 14-е місце. Завадити цьому можуть і тренерський досвід конкурента (у “Чорноморці”), та й війна з млинами Феміди, започаткована київськими “дон-кіхотами”. Ось тут я дав, у натурі, маху! І особисто для мене головним відкриттям весняної частини сезону стала саме “Оболонь”.
Ніхто, до речі, на млина списами більше не махав. Скажу більше, кілька разів Феміда навіть виявляла свою прихильність до "пивоварів". Але головне не це. Команда Шищенка заслужено стала найкращою з гірших, впевнено вигравши боротьбу за місце під сонцем УПЛ. І показуючи при цьому непогану гру.
"Сьоме місце, як мені здається, це планка для перших пів-сезону ЛНЗ Григорчука. Але й нижче теж якось буде не комільфо. З одного боку - робота у благополучних Черкасах стане тестом для коуча, чиї успіхи залишаються в минулому. З іншого - побажав би керівництву терпіння, якого йому не вистачає".
А це моє головне розчарування та “провидницький” провал. На мій погляд, із цим складом ЛНЗ був зобов'язаний фінішувати у вісімці. Схоже, ми таки стаємо свідками заходу сонця “ГРИГОРіанського РОМАНтизму”? Так, йому потрібен час, щоб зробити команду, але 12 місце? Тут на місці керівництва і я не витримав би.
"Холодна весна чекає на "Ворсклу" з нефутбольних причин. Переслідування президента полтавців навряд чи не позначиться на команді. У заочній конкуренції Максимова з Бабичем на 13-му місці бачу першого. Хоч це і не принципово".
Єдина команда нижньої вісімки, з якою автор влучив у “десятку”.
І нехай конкурувати довелося вже не з Бабичем, в іншому все, на жаль, було передбачувано сумно. І те, що ми втрачаємо таку команду, безумовно, послаблює Лігу. Як, втім, і те, що коїться у Черкасах із потенційно міцною бойовою одиницею УПЛ.
"Чомусь цілком упевнений у тому, що "Лівий Берег" Первака уникне неприємностей після закінчення чемпіонату. "Скромна чарівність буржуазії" - прагматизм, продемонстрований восени, плюс точкові посилення складу, за ідеєю повинні принести плоди. Віддам йому 12-ту позицію".
Порівняно майже з усіма конкурентами, "ЛБ" виглядав найбільш цілісним та благополучним. Спокійно і діловито переміщаючись дистанцією, він, здавалося, без проблем обійде інших. Але ось - третій ззаду. І мене це анітрохи не засмучує, хоч і на млин УПЛ води не ллє: не змогли обійти навіть “Ворсклу”, що “заснула”.
"Як не шкода заповзятливий "Інгулець" Кобіна, але замикати парад команд УПЛ, найімовірніше, доведеться саме йому. Грати весь сезон на виїзді, та ще в умовах війни, і втриматися на плаву - для цього потрібен справжній спортивний подвиг. А для нього - відповідний потужний стимул. Не вірю".
Грати на виїзді весь сезон не довелося – допомогла сусідня Олександрія. Кажуть, і стимул який-ніякий був. Та й бився "Інгулець" до упору. І все ж так і залишився приреченим на виліт, зумівши обставити лише “Чорноморець”, що пробив дно. Про що говорити - навіть з такою "Ворсклою" не впоралися в потрібний момент.
"В Одесі змінити ситуацію на краще може лише зміна господарів. Мій песимізм простягається так глибоко, що я, напевно, не опускаю "моряків" нижче 15-го місця лише тому, що сам одесит". Такі-так, ні додати, ні зменшити. Усі стверджують, що таке місто не може залишитись без УПЛ. Ще й як може – нам не звикати вилітати.
Для кращої долі потрібен не клуб заради клубу, а клуб заради міста. А цього у нас немає вже понад чверть століття. Крім розрізнених сплесків імені Альтмана і Григорчука. Тож ви робіть, робіть мені сіль на рану - вона вже давно не болить. А в УПЛ гратимуть умовні “Кудрівки”. Чи зроблять вони її сильнішими – судіть самі.
Вам хочеться висновків – їх в мене є. Перший: зі своїми прогнозами цього року автор влучив пальцем у небо – вгадав три підсумкові місця з шістнадцяти. Другий: на жаль, це справді був найслабший чемпіонат України в історії (зрозуміло, на мою думку). І доки війна йде, продовжиться і цей об'єктивний рух донизу.
А до виступів у Європі ми готуємось саме через цей чемпіонат. Не кажучи вже про логістику, психологію, тощо. І я не знаю, ким потрібно бути, щоб у цих умовах вимагати результату від наших команд. Нормальним уболівальникам залишається лише вболівати за своїх і сподіватися на краще.
