Востаннє "Ов'єдо" грав у Прімері коли Іспанія ще користувалася песетою, а Рауль був обличчям мадридського "Реала".
Marca порахувала: минуло 8750 днів з тієї поразки на "Сон Мойш" від "Мальорки", яка відправила клуб у довгий, виснажливий круїз підземеллям іспанського футболу.
Астурійці встигли втратити професійний статус, боротися за виживання не лише на полі, а й у бухгалтерських звітах, відроджуватися буквально з нічого.
І от тепер — просто факт: "Реал Ов'єдо" знову серед еліти.
Те, що команда дійшла до фіналу плей-офф, — багато в чому заслуга Санті Касорли.
Йому вже сорок. Його кар'єра мала завершитися в операційних, а не на полях Сегунди. Але він досі грає, досі бачить пас там, де інші бачать стіну. Забиває лівою, веде гру тишею перед пасом та довірою, з якою його шукають партнери.
"Я правша чи лівша? Якщо чесно, колись бив правою, але після травми перестав їй довіряти. Тепер ліва — моя головна зброя".
Real Oviedo, led by 40-year-old Santi Cazorla, are back in La Liga for the first time since 2001 ???????? pic.twitter.com/E23sjlANAb
У 30+ Касорла вів гру "Вільярреала" у Прімері, а потім — три сезони в катарському "Аль-Садді". Він міг спокійно завершити кар'єру під пальмами, але натомість зробив те, чого від нього вже ніхто не чекав.
У серпні 2023-го, маючи 38 років, Касорла повернувся туди, де все починалося — в "Реал Ов'єдо". Контракт? Формальність. Клуб запропонував гідну зарплату, але Касорла відмовився.
"Дружина сказала: Ти їдеш не за грошима, а за емоціями. Дарувати радість і допомагати".
Грати взагалі безкоштовно було не за правилами ліги, тому зійшлися на 91 000 євро на рік — мінімум в Сегунді. Плюс пункт, що 10% із продажу футболок Касорли підуть на розвиток академії.
У півфіналі плей-офф проти "Альмерії" Касорла вийшов після перерви — і вже за чотири хвилини зрівняв рахунок. Замкнув подачу зі штрафного, пробив з лівої — тієї самої, яку раніше вважав "недійсною".
Цей м’яч став вирішальним: "Ов’єдо" пройшов далі завдяки нічийній грі (1:1) після перемоги в першому матчі (2:1).
♾️ ETERNO 8️⃣ ????♂️ HO SANTI CAZORLA ????#LaLigaHighlights #RealOviedoAlmería 1-1 #DíadePartido#RealOviedo ????⚪ pic.twitter.com/uuy7h43oKo
Санті Касорла — футболіст, про якого треба знімати кіно. Дворазовий чемпіон Європи, архітектор атак, метр сімдесят без сантиметра — і людина, яка мало не втратила ногу.
У 2016-му його кар'єра мала закінчитися, бо після такого — не повертаються. Складне зараження, втрата сухожилля, вісім операцій, реконструкція ахілла з шматком шкіри з передпліччя — саме там, де було татуювання з іменем доньки.
"Мені казали: 'Забудь про футбол'. Але я ніколи не думав про ці слова, завжди вірив, що відновлюся".
Several surgeries, gangrene and a skin graft later, Santi Cazorla's foot is finally healing Image credit: @marca pic.twitter.com/EMOFCNFUh9
Лікарі не давали гарантій навіть на повноцінне відновлення ходи. Але він повернувся — і, схоже, не закінчив.
"Піднятися з Ов’єдо до Прімери було б найпрекраснішим, що могло статися в моїй кар’єрі. Це не зрівняється ні з чим, навіть із двома виграними Євро".
Звісно, жодна красива історія не обходиться без драми. Перший фінальний матч з "Мірандесом" Касорла пропустив через біль у лівому коліні. "Ов'єдо" програв 0:1, хоча міг врятуватися, якби в кінці гри забив пенальті.
"Я буду на полі, що б не сталося. Це момент, коли треба ризикувати, бути разом заради останнього кроку. Сподіваюся, я буду в найкращій форм".
Фінальний матч на "Нуево Карлос Тартьєре" розпочався для "Ов'єдо" як катастрофа. На 16-й хвилині "Мірандес" повів у рахунку і перевага гостей за сумою двох зустрічей зросла до двох м'ячів.
Атмосфера на трибунах охолола.
На 39-й хвилині Санті Касорла підійшов до точки і зрівняв рахунок з пенальті. "Ов'єдо" знову повірив.
У другому таймі команда не просто грала — вона тиснула. На 52-й хвилині Шаїра зарядив стадіон до межі: 2:1 у матчі, нічия за сумою — усе починалося з нуля.
У додатковий час нерви вже не витримували. Саме тоді Портільйо вистрілив - і здобув ключа до еліти.
Після фінального свистка поле перетворилося на сцену — з усім, що притаманно великим драмам: радощами, сльозами, сутичками. Розійтися мирно не вдалося: арбітр показав червоні картки двом гравцям, по одному з кожної сторони.
Але на табло вже все було вирішено.
????SANTI CAZORLA HAS TAKEN HIS BOYHOOD CLUB TO THE LA LIGA AFTER 24 YEARS pic.twitter.com/EH9df34YS0
Серед усіх претендентів на підвищення цього сезону мало хто міг озирнутися назад і побачити шлях, складніший за той, яким ішов "Реал Ов’єдо".
Після вильоту в 2001-му стало лише гірше: ще один спортивний крах у сезоні 2002/03, а далі — адміністративне рішення, яке взагалі виштовхнуло клуб із професійного футболу.
"Ов’єдо" опинився у Терсері — четвертому дивізіоні, десь на межі футбольного забуття. Заборгованість, організаційний хаос, холодне ставлення місцевої влади, яка навіть ініціювала створення нового клубу, що мав би зайняти місце оригіналу.
Клубу потрібно було повернутися принаймні на рівень Сегунди, щоб зберегти себе як структуру, але натомість "Ов’єдо" загруз у третьому дивізіоні. А потім — іще нижче.
Виліт до Терсери став болючим символом занепаду: історичний клуб, що колись грав у Ла Лізі, опинився серед напів-аматорських команд.
Перші ознаки відродження з’явилися лише у 2008-му. За іронією долі, переможний матч за підвищення відбувся на все тому ж "Сон Мойш", тепер проти дублюючої команди тієї самої "Мальорки".
Здавалося, історія знала, як писати свої рими.
????⚪ Real Oviedo 5-0 Athletic Club ???? 2000/2001 ???????????? Recuerdos de un equipo histórico... ¡Se cumplen 2⃣0⃣ años del último triunfo del @RealOviedo en el Carlos Tartiere en #LaLigaSantander! #LaLigaHistory pic.twitter.com/D4IbUf943e
Попри це, "Ов'єдо" залишався клубом з діркою замість бюджету. У 2012-му ситуація взагалі стала критичною — настільки, що клуб опинився на межі ліквідації.
Усе трималося на вболівальниках: вони жертвували, організовували, купували акції, влаштовували кампанії, рятували емблему, коли здавалося, що шансів не залишилося.
За десятиліття через академію "Ов'єдо" пройшли десятки футболістів, які досягли великого футболу — від Касорли та Мічу до Адріана Лопеса й Хуана Мати.
Коли з'явився сигнал про допомогу, вони не лишилися осторонь і підтримали клуб — хтось медійно, хтось фінансово, хтось просто словом у пресі.
¡El amor de Cazorla por el Oviedo es de otro planeta! ???? Dejó al club hace 22 años para hacer su carrera. Volvió cobrando el salario mínimo con un solo objetivo: regresarlo a Primera División. ???? Hoy Santi marcó en la final y cumplió su sueño y el de millones de oviedistas. ⚽ pic.twitter.com/f2Uq80S2tX
Фанати, емігранти, випадкові симпатики і навіть ті, хто ніколи не був у Астурії і вперше бачив цей герб — кампанія порятунку "Реала Ов'єдо" була глобальною. Навіть Флорентіно Перес не лишився байдужим.
2012-й став поворотною точкою. Те, що спершу виглядало як акт відчаю, несподівано перетворилося на шанс.
Найголовніше, що до процесу долучилися не лише фанати і легенди, а й інвестори. Мексиканський мільярдер Карлос Слім очолив список акціонерів і фактично забезпечив клубу фінансову стабільність на роки вперед.
А з нею прийшли і спортивні результати. Символічно, повернення у професійний футбол відбулося там, де "Ов'єдо" вже колись відчував біль — на "Рамон де Карранса" в Кадісі.
Відтоді мрія про повернення до Прімери більше не виглядала як ностальгія. Вона стала планом.
Три роки тому керівництво клубу перейшло до мексиканської групи "Пачука" — і зміни не забарилися.
Grupo Pachuca vuelve a dar cátedra de lo que es levantar un equipo???? Desde que Jesús Martínez decidió entrar al mundo del deporte no solo levanta títulos además les regresa identidad a ciudades???? Aquí te contamos sobre los ascensos de sus equipos. ????????https://t.co/M4CXdZnJVH pic.twitter.com/6G6mmntXqv
Нові власники швидко навели лад в операційній структурі, модернізували інфраструктуру та вдихнули нову динаміку в проєкт, який довго буксував між амбіціями і реальністю.
Уже минулого сезону "Ов'єдо" був за крок до мети — поразка у фіналі плей-офф проти "Еспаньйола" залишила клуб на узбіччі Прімери, але не вибили з колії. Навпаки — додала рішучості.
Цього разу все склалося. "Пачука" не просто інвестувала, а вибудувала систему. І ця системність, послідовність і довіра до проекту дозволила нарешті зробити те, чого в Ов'єдо чекали понад два десятиліття.
Під крилом Санті Касорли "Ов’єдо" виглядав командою, яка знала, за що грає. Навіть коли все могло піти шкереберть, вона залишалася вірною собі.
Сезон починав Хаві Кальєха, і певний час команда йшла у зоні плей-оф. Але за десять турів до фінішу, коли "Ов’єдо" був шостим, клуб несподівано змінив тренера.
Призначення Велько Пауновіча сприйняли скептично. Серб не працював в Іспанії понад десять років, а попередній досвід — переважно за океаном.
Але відповідь була лаконічною: десять матчів, сім перемог, три нічиї, жодної поразки. І головне — квиток у Ла Лігу.
"Немає слів, щоб передати, що це для нас означає. Кожен із цих гравців — справжній герой. Вони гідні найвищого визнання."
Для Пауновіча це було більше, ніж просто спортивний успіх. У 2001-му він був частиною складу "Ов’єдо", що вилетів із Прімери. Через 23 роки він повернувся — уже як головний тренер. І цього разу все склалося інакше.
¡Revancha CUMPLIDA de Veljko Paunovic con Real Oviedo! ✅???? DESCENDIÓ en 2001 como JUGADOR ASCIENDE a @LaLiga ???????? con Oviedo como su DIRECTOR TÉCNICO. pic.twitter.com/8lvsYgUpI9
Останнє підвищення до Прімери "Реал Ов’єдо" святкував ще у сезоні 1987/88. Тоді команда провела 13 сезонів серед еліти, грала в єврокубках і регулярно приймала на "Карлос Тартьєре" найсильніших суперників Іспанії.
Та відтоді змінилося майже все. Для цілого покоління вболівальників це буде перший досвід Ла Ліги. Вони виросли на спогадах інших, на історіях про матчі з "Барселоною" чи мадридським "Реалом", про стадіон, який живе лише у пам’яті.
Тепер у них є шанс побачити свою команду серед найкращих — уже не в архівах, а наживо.
Oviedo está de fiesta. Es una auténtica locura la cantidad de gente que hay en las calles de la ciudad celebrando el ascenso. Tener aficiones así de vuelta en LaLiga es una bendición. pic.twitter.com/2qma9uObU4
Для Касорли це теж не просто красива глава в кар'єрі. Він є вихованцем "Ов'єдо", але ніколи за нього не грав — ще в юному віці пішов у "Вільярреал". Повернення з "Ов'єдо" у Прімеру — це щось на кшталт закритого гештальту.
"Я граю два роки, роблю паузу — і знову. Доки вистачить сил".
Якщо все складеться — Ла Ліга ще побачить цього 40-річного чарівника. Тихого, впертого, свого. Бо доля, схоже, все ж таки заборгувала йому пару років життя. Як сказав Хуан Мата: ніхто не заслужив цього більше за нього.
JUAN MATA congratulates SANTI CAZORLA after the 40-year-old ex-Arsenal midfielder helped lead both players' boyhood club Real Oviedo back to the Spanish top flight on Saturday. From one Little Magician to another ???????? pic.twitter.com/Mft5ZMk2mq
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
