Він навів цікаву цитату з публікації, надрукованої в «Одесском листке» 11 червня 1912 року:
«Спека, що настала, викликала попит на морозиво, яким торгують в Одесі в розвезення, з ручних візків. Морозивники вивозять свої візки о 10-11 годині ранку, а додому повертаються о 8-9 годині вечора. Встають морозивники рано і беруться за приготування морозива на льодовику або в сараї, який знімають на літній сезон. Працюють вони не поодинці, a партіями по 10-20 осіб. Продукти: цукор, сіль і молоко купують на гроші артілі, а працюють кожен окремо. Під час розподілу не рідкісні сварки, що іноді переходять у бійку. В Одесі морозивників близько 300 осіб. За сезон заробіток кожного морозивника дорівнює 100 — 150 руб., дивлячись по літу…».
Ну а далі Сергій Матвєєв навів дані, що морозиво приносило в міську скарбницю солідний прибуток. Так, тільки 1892 року місто отримало «4978 рублів з павільйонів з продажу морозива та інших натуральних продуктів у Міському саду», а це дуже великі гроші!
На жаль, як завершує свій пост Сергій Матвєєв, «сьогодні в Одесі морозиво робити нікому. Ось такий парадокс Південної Пальміри, міста-курорту… Майже щодня купую морозиво «Одеса», собі бірюзове, а дружині золоте. Але і те, і те — виробництва Харківського заводу…».
Нагадаємо, про сумну долю будівлі колишньої гімназії, а пізніше заводу морозива «Полярна зірка» ми розповідали в окремій публікації. На воротах будівлі ще можна побачити «сліди» того, що тут виробляли наше одеське морозиво.
Частина покинутої будівлі декілька років тому «грохнула».
Фото — ФБ-сторінка Сергія Матвеєва, lasunka.com; фото ворот колишньої «Полярной звезды» — Марія Котова.
