Через війну український ринок праці зазнав значних втрат: сотні тисяч людей виїхали за кордон, ще тисячі – мобілізовані. Роботодавці, особливо в регіонах, щодня стикаються з браком кадрів. У той самий час понад два мільйони людей з інвалідністю працездатного віку залишаються майже повністю виключеними з економіки. Це не лише про дискримінацію – це про втрачений ресурс, потенціал і людську гідність.
Інклюзивне працевлаштування – це про рівність можливостей і зміцнення ринку праці в цілому. Саме тому ми створили Каталог рішень у сфері інклюзивного працевлаштування. Нижче десять проблем, із вирішення яких Україна має почати.
Так, визначення розумного пристосування міститься в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка є частиною українського законодавства. Але цього недостатньо.
На практиці – ані роботодавці, ані працівники не розуміють, які саме дії потрібно вважати достатніми, як ініціювати адаптацію, і що робити в разі відмови.
Розумне пристосування – це широкий спектр заходів: від гнучкого графіка й роботи з дому до спеціалізованого програмного забезпечення чи адаптованого робочого місця.
Тому Україні потрібна чітка процедура, яка дозволяє визначити потребу, узгодити спільний порядок дій для забезпечення пристосування, отримати компенсацію (за потреби) і захистити обидві сторони від зловживань чи дискримінації.
Навіть ті, хто хоче, не завжди можуть: ліфти, пандуси, програмне забезпечення – усе це коштує грошей. Ми пропонуємо механізм часткової або повної компенсації витрат роботодавцям, які впроваджують розумне пристосування. Це зменшить фінансові бар’єри й зробить інклюзивність реальністю.
Багатьом потрібен хтось, хто допоможе не лише знайти роботу, а й адаптуватися. Ми пропонуємо модель підтриманого працевлаштування – із залученням кар’єрних консультантів, асистентів, коучів. Це дасть змогу не просто знайти роботу, а залишитися на ній, уникнувши ранніх звільнень.
Багато людей з інвалідністю не мають змоги здобути сучасну, затребувану професію. Ми пропонуємо створення державної програми перенавчання з адаптованими курсами, включаючи онлайн-формати. Це дозволить цій групі увійти в нові галузі – зокрема цифрову економіку.
Сайти незручні, а фахівці не завжди знають, як працювати з людьми з інвалідністю. Ми пропонуємо навчання персоналу, спрощення процедур і створення спеціалізованих інклюзивних сервісів у межах служби зайнятості. Це поверне довіру до системи.
Раніше люди часто проходили через МСЕК, як через кару. Зараз ми маємо експертні комісії оцінювання повсякденного функціонування. Але й далі процедура базується на діагнозах, а не на функціональних обмеженнях.
Ми виступаємо за перехід до сучасної моделі оцінки, що базується на МКФ дозволяє справді оцінити потреби людини без стигми й "випрошування" статусу.
Чимало компаній сьогодні декларують відкритість до людей з інвалідністю. Але коли доходить до дій – бракує знань, практик, внутрішніх політик. Бізнес не завжди розуміє, з чого почати: як адаптувати вакансію, що питати на співбесіді, як підтримати працівника на робочому місці.
Ми пропонуємо запустити національну програму підтримки інклюзивних роботодавців. Це можуть бути тренінги, шаблони політик, кейси адаптацій, менторська підтримка. Результат – не лише поодинокі приклади "успішного найму", а системне розширення кола роботодавців, готових працювати з різними кандидатами.
Водночас, важливо розуміти, що ми прагнемо до вільного та інклюзивного ринку праці в цілому, де адаптація – не виняток, а норма. Тому такі програми – це лише перехідне рішення на шляху до середовища, де кожна людина має рівні можливості реалізувати себе, незалежно від наявності інвалідності.
Люди можуть і хочуть працювати не лише з дому. Але не можуть дістатись до офісу, пройти 20 сходинок, скористатись туалетом. Ми пропонуємо місцеві грантові програми, спрямовані на покращення фізичної доступності – з чітким фокусом на працевлаштування.
Чимало людей хочуть і можуть працювати на себе. Ми пропонуємо цільові програми підтримки самозайнятості, включаючи менторство, бізнес-навчання та мікрофінансування. Це особливо важливо в громадах, де немає великого бізнесу.
Стереотипи про те, що людина "не зможе", – це один із найпотужніших бар’єрів. Ми віримо в просвітницькі кампанії, тренінги для HR-фахівців, позитивні публічні кейси, які змінюють уявлення. Бо найпотужніша інклюзія починається не з пандусу – а зі ставлення.
Ці рішення – це не просто рекомендації. Це дорожня карта для держави, бізнесу та громад. Якщо ми хочемо сильну економіку й справедливе суспільство – без них не обійтись.
